Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Гашицького О.В.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про захист соціальних прав за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року,

У лютому 2007 року позивач звернувся в суд із позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про захист соціальних прав. Свої вимоги мотивує тим, що протягом 2005-2006 років йому, як малозабезпеченому, щорічна матеріальна допомога виплачувалась не належним чином, чим йому заподіяна моральна шкода.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 2 400 гривень.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що позивачу, протягом 2005-2006 років, як малозабезпеченому, щорічна матеріальна допомога виплачувалась не належним чином, чим йому заподіяна моральна шкода.

Судом встановлено, що надання одноразової матеріальної допомоги інвалідам врегульовано у державному бюджеті за програмою "Одноразова матеріальна допомога інвалідам", яка визначена на 2005-2006 р.р. Постановою Кабінетів Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання матеріальної допомоги інвалідам"від 31.08.05 року № 836 (836-2005-п) , та "Порядком використання у 2007 р. коштів, передбачених у державному бюджеті для надання матеріальної допомоги інвалідам", затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 14.03.07 року №444 (444-2007-п) .

Також, суд вірно зазначив про те, що одноразова матеріальна допомога інвалідам надається на підставі особистої заяви, копії паспорту інваліда, висновку медико-соціальної експертної комісії про встановлену групу інвалідності, з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов його проживання та підстав звернення за наданням допомоги, якщо розмір пенси не перевищує суми двох прожиткових мінімумів.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, керувався положеннями зазначених вище законів, Кодексу та з Конституції України (254к/96-ВР) зробив обгрунтований висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обгрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що 2005 році позивач отримав допомогу: в травні -130,00 грн. до дня Перемоги; 23.09.05 р. –50,00 грн. одноразову матеріальну допомогу від Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Миколаєві. Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради "Про порядок надання адресної допомоги малозабезпеченим громадянам" від 24.05.02 року № 405 позивач отримав допомогу: 24.03.06 р. –50,00 грн. від виконавчого комітету Миколаївської міської ради; в квітні 2006 р. -130,00 грн. до дня Перемоги.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради "Про порядок надання адресної грошової допомоги громадянам"від 26.01.07 року № 204 позивач отримав допомогу: 19.04.07 року –230 грн. від УС ВІК Центрального району; 27.04.07 року – 80,00 грн. від виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.