Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області (далі - УПФ) про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) ,

У вересні 2008 року ОСОБА_1звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до категорії "діти війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила визнати таку бездіяльність УПФ неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки в сумі 3400,30 грн.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік та 7 місяців 2008 року (січень-липень) відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) 2120,70грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнята нова постанова, якою зобов’язано УПФ нарахувати ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. В частині позовних вимог про зобов’язання УПФ нарахувати на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., з 01.01.2007р. по 08.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 21.05.2008р. відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняте нове судове рішення.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 народилася у 1939 році, і відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набула статусу "дитина війни".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення мін до деяких законодавчих актів України", ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню, УПФ повинно було нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Вказаний висновок відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Водночас, щодо такого її права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) від 19.01.2006 року. Однак такі умови не настали.

Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року (107-17) були внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (v010p710-08) положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визнані неконституційними.

Отже, в період з 01 січня 2007 року до 09 липня 2007 року позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року – таке право у позивача було відсутнє у зв’язку із дією положень пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Таким чином, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що дії УПФ є протиправними лише з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України.

За таких обставин, правильним також є висновок суду про те, що позивач в 2006 році та до 09 липня 2007 року, а також з 01 січня 2008 до 22 травня 2008 року не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновок суду та встановлених обставин справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 - 239 КАС України.