Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 року

та постанову Господарського суду Запорізької області від 16.04.2007 року

по справі № 5/24/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод високовольтної апаратури"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податного повідомлення-рішення, -

В березні 2007 року ВАТ "Запорізький завод високовольтної апаратури"звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 16.04.2007р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 року, у справі №5/24/07-АП позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000131313/0 від 01.08.2006 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 43 850 грн., з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі – Закон №334/94-ВР (334/94-ВР) ), п. 5.1 ст. 5, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі –Закон №2181), п. 1 і п. 2 "Порядку складання декларації по податку на прибуток підприємства", затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143 (z0271-03) та зареєстрованого Мін'юстом України від 08.04.2003 р. №271/7592.

.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі в результаті проведеної виїзної планової перевірки ВАТ "Запорізький завод високовольтної апаратури" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.03.2006р., виявила порушення податкового законодавства та прийняла податкове повідомлення-рішення №0000131313/0 від 01.08.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 45 131,00 грн., у тому числі 854,00 грн. за основним платежем та 44 277,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 16.4 ст. 16 цього Закону передбачено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Статтею 5 Закону України №2181 встановлено порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу. Так, згідно з п.5.1 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Як зазначається у п. 17.2 ст. 17 зазначеного Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно виявлено протягом 1 кварталу 2004р. факт заниження податкового зобов’язання за звітний податковий період –2003р. та, на підставі "Порядку складання декларації по податку на прибуток підприємства", затвердженого наказом ДПА України, де п. 2 встановлено порядок виправлення самостійно виявлених помилок, відобразив його у декларації з податку на прибуток 1 кварталу 2004р., збільшивши валовий дохід на 502 300 грн. та задекларувавши об’єкт оподаткування у розмірі 151 700,00 грн. та податок на прибуток за ставкою 25% у розмірі 37 900, грн. Крім того позивач зменшив об’єкт оподаткування 1 кварталу 2004р. уточнюючим розрахунком №3475 від 17.06.2004р. на 502 300,00 грн. та податок на 125 600 грн., чим виключив з декларації з податку на прибуток за 1 квартал суму виявленої помилки, а уточнюючими розрахунками №3474 та №3512 позивач збільшив об’єкт оподаткування за 2003р. на 502 300,00 грн. та нарахував податок за ставкою 30 % у сумі 150 700,00 грн., при цьому позивач також нарахував та сплатив суму штрафу у розмірі п'ять відсотків від суми недоплати згідно положень п.17.2 ст. 17 Закону України №2181, що фактично і є виправленням самостійно виявленої помилки.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем виконано вимоги чинного законодавства та правомірно здійснено коригування податкових зобов’язань, а висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про донарахування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43850,00 грн. є безпідставним та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 16.04.2007 року залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.