ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07 жовтня 2009 року К-7858/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді Сіроша М.В.
суддів: Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Черпіцької Л.Т.
при секретарі: Сірик Ю.В.
за участю представника:
ВАТ "Завод "Керамзит" – Кудельського А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Завод "Керамзит" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2008 року у справі №2-а-15154/07 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці до відкритого акціонерного товариства "Завод Керамзит" про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2007 року Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці звернулось до суду з адміністративним позовом до ВАТ "Завод Керамзит" про стягнення фінансової санкції в сумі 108731,89 гривень за порушення п.5 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2008 року, позов задоволено.
В касаційній скарзі ВАТ "Завод Керамзит" просить скасувати зазначені вище судові рішення, як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Управлінням Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці проведено перевірку стосовно дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, за результатами якої прийнято рішенням про застосування фінансових санкцій за неподання первинної звітності до системи персоніфікованого обліку за 2006 звітний рік № 303 від 09 серпня 2007 року, на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На підставі вказаного рішення Пенсійний фонд України в Замостянському районі м. Вінниці застосував до ВАТ "Керамзит" фінансові санкції у розмірі 108731,89 грн.
Відповідно до ст.14 вказаного Закону страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Статтею 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платники страхових внесків зобов’язані нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески в повному обсязі.
Згідно з пп.1 п.1.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 10.06.2004 N 7-6 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 р. за N 1000/9599 (z1000-04)
страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
Згідно п.5 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за ненадання, невчасне надання, надання не по встановленій формі або представлення недостовірних відомостей, використовуваних в системі персоніфікованого обліку і іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 % суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожен повний або неповний місяць затримки представлення відомостей, звітності, але не менше десяти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а у разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 % вказаних сум і не менше 20 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.
В абзацах 1 та 3 ч.14 ст.106 Закону зазначено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом; суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються. (абз.7 ч.3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування")
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Як підтверджується матеріалами справи, рішення Управління пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці № 303 від 09 серпня 2007 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 108731,89 грн. відповідач отримав 13 серпня 2008 року, про що свідчить підпис головного бухгалтера ВАТ "Керамзит" на копії вказаного рішення (а.с.7). Вказане рішення відповідач не оскаржував.
В матеріалах справи відсутні дані щодо скасування зазначеного рішення чи визнання його нечинним у встановленому законом порядку.
Відповідачем не надано доказів підтверджуючих сплату фінансових санкцій та не доведено необґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Завод "Керамзит" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2008 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: