Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року у справі №2а-8999/08 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім.. Фрунзе" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місця для працевлаштування інвалідів, -

У травні 2008 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім.. Фрунзе" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році .

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем 06.02.2007 року надано до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, у якому самостійно визначено суму штрафних санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Станом на 15 квітня 2007 року відповідач не сплатив адміністративно-господарську санкцію, визначену у Звіті.

Таким чином, з 16 квітня 2007 року відділення Фонду довідалося про порушення законодавства про соціальну захищеність інвалідів.

Частиною 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав та інтересів встановлено річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав чи інтересів.

Отже, 16 квітня 2007 року є датою виявлення порушення. Рік з дня виявлення порушення до дня звернення до суду сплинув 16.04.2008 року. Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом 13.05.2008 року, тобто після спливу встановленого Кодексом строку звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи те, що відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до суду з адміністративним позовом, то суди дійшли правильного висновку про те, що це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.