Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області на постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 11 серпня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року у справі №2-а-37/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

В червні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій неправомірними та покладення на відповідача зобов’язання виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення за 2004-2005 та 2007 роки у сумі 4966,60 гривень.

Постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 11 серпня 2008 року, зміненою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29.03.93р. (арк. справи 5), та йому при повторному огляді встановлена 2 група інвалідності з 17.05.04р. безстроково, про що свідчить довідка обласної МСЕК № 055839.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (надалі - спеціальний закон).

Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата інвалідам 2 групи допомоги у розміри п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідачем позивачу була виплачена допомога на оздоровлення в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12.07.05р. (562-2005-п) , "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 836 від 26.07.1996р. (836-96-п)

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів" від 27.06.1996 року (468/96) стосовно преюдиції нормативних актів.

Слід також зазначити, що пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , серед інших, положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким була зупинена дія, у том числі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню у 2007 році.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суди дійшли правильного висновку про те, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не вказані Постанови КМУ.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області відхилити, а постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 11 серпня 2008 року, змінену постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.