Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року у справі №02/3344а за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства "Будівельне управління-4" відкритого акціонерного товариства "Одестрансбуд" про стягнення суми, -

У червні 2007 року Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до дочірнього підприємства "Будівельне управління-4" відкритого акціонерного товариства "Одестрансбуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році.

Постановою господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 та 4 статті 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, за 2006 рік середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача становила 90 осіб. Чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у відповідача, створених відповідно до чотирьох відсоткового нормативу, у 2006 році становила 4 особи. Фактично було працевлаштовано 3 інваліди.

Натомість, відповідачем були виконані всі умови для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог Закону. Так, відповідач повідомляв позивача, Смілянський міськрайцентр зайнятості та Смілянську спілку інвалідів про створення робочих місць на підприємстві для працевлаштівання інвалідів. Однак, інваліди на підприємство відповідача направлені не були.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.