Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника відповідача –Мезенцева В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково –виробничої фірми "Мега"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року

у справі № 26/356а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково –виробничої фірми "Мега"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень, -

ТОВ НВФ "Мега"було заявлено позов до ДПІ Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкового повідомлення –рішення № 0001192340/0/8166/10/23-413 від 29 травня 2006 року, податкового повідомлення –рішення № 0001922340/1 від 23 червня 2006 року, податкового повідомлення –рішення № 0001192340/2 13125/10/23-413 від 01 вересня 2006 року, податкового повідомлення –рішення № 0001192340/3 17252/10 від 15 листопада 2006 року.

Постановою господарського суду Донецької області від 16 січня 2007 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року постанову господарського суду Донецької області від 16 січня 2007 року скасовано.

В позові відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ НВФ "Мега", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року та залишити в силі постанову господарського суду Донецької області від 16 січня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивачем була подана до податкового органу 16 березня 2006 року податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2006 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

У рядку 25.1 декларації, рядку 4 розрахунку суми бюджетного відшкодування та у заяві позивачем зазначено до відшкодування на розрахунковий рахунок сума 42 107, 00 грн.

ДПІ Київському районі м. Донецька провела перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2006 року, за результатами якої був складений акт від 17 травня 2006 року № 1062/23-4/13503866.

В акті перевірки було встановлено, що в порушення підпункту 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2006 рік на 2 772, 00 грн.

29 травня 2006 року ДПІ Київському районі м. Донецька на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення –рішення № 0001192340/0/8166/10/23-413, яким позивачу зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 772, 00 грн. за лютий 2006 року.

Вказане податкове повідомлення –рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідкам якого його скарги були залишені без задоволення, а відповідачем були прийняті податкове повідомлення – рішення № 0001922340/1 від 23 червня 2006 року, податкове повідомлення –рішення № 0001192340/2 13125/10/23-413 від 01 вересня 2006 року, податкове повідомлення –рішення № 0001192340/3 17252/10 від 15 листопада 2006 року на аналогічні суми нарахувань.

У січні 2006 року позивачем сплачено податок на додану вартість контрагентам у ціні товару платіжними дорученнями від 10 січня 2006 року № 1 на суму 14 460, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 2 410, 00 грн., від 10 січня 2006 року № 2 на суму 2220, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 370, 00 грн., від 12 січня 2006 року № 15 на суму 877, 36 грн., з них податок на додану вартість в сумі 147, 23 грн., від 12 січня 2006 року № 16 на суму 194, 40 грн., з них податок на додану вартість в сумі 32, 40 грн., від 12 січня 2006 року № 17 на суму 115, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 19, 17 грн., від 12 січня 2006 року № 18 на суму 148, 20 грн., з них податок на додану вартість в сумі 24, 70 грн., від 13 січня 2006 року № 19 на суму 557, 60 грн., з них податок на додану вартість в сумі 92, 93 грн., від 13 січня 2006 року № 20 на суму 2352, 72 грн., з них податок на додану вартість в сумі 392, 12 грн., від 19 січня 2006 року № 21 на суму 270, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 45, 00 грн., від 19 січня 2006 року № 23 на суму 1286, 62 грн., з них податок на додану вартість в сумі 136, 00 грн., від 20 січня 2006 року № 24 на суму 210 708, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 35118 грн., від 24 січня 2006 року № 27 на суму 24, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 4, 00 грн., від 24 січня 2006 року № 28 на суму 2 352, 72 грн., з них податок на додану вартість в сумі 392, 12 грн., від 24 січня 2006 року № 30 на суму 3000, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 500, 00 грн., від 31 січня 2006 року № 32 на суму 2832, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 472, 00 грн., від 31 січня 2006 року № 33 на суму 360, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 60, 00 грн., від 31 січня 2006 року № 34 на суму 11 352, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 1 892, 00 грн. Усього позивачем у січні 2006 року було сплачено податку на додану вартість в сумі 42 106, 67 грн.

Різниця між сумою податкового кредиту за січень 2006 року та сумою сплаченого контрагентам позивача податку на додану вартість, яка складає 2 772, 00 грн., виникла внаслідок того, що позивачем у січні 2006 року був сплачений податок на додану вартість в сумі 3248, 35 грн. по податковим накладним, які були включені до податкового кредиту у листопаді, грудні 2005 року, а саме: по податковій накладній від 20 грудня 2005 року № 46 на суму 14 460, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 2 410, 00 грн., яка видана ТОВ фірмою "МДЛ", по податковій накладній від 31 грудня 2005 року № 27207 на суму 877, 36 грн., з них податок на додану вартість в сумі 146, 23 грн., яка видана ЗАТ "Фарлеп-Телеком-Холдинг", по податковій накладній від 02 листопада 2006 року № 1421 на суму 2352, 72 грн., з них податок на додану вартість в сумі 392, 12 грн., яка видана ДПП "Електромагнит".

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, незалежно від того, чи відбувалась поставка в попередньому податковому періоді чи в іншому.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що сума, яка підлягала бюджетному відшкодуванню позивача складала 35 740, 00 грн., а не 42 107, 00 грн., як визначив платник податку і не 39 335, 00 грн., як визначив податковий орган, оскільки вони визначили ці суми із невірним застосуванням норм підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент подачі декларації з податку на додану вартість) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Положення підпункту "а"підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"надають право платнику податку заявити до бюджетного відшкодування частину від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) не лише у попередньому податковому періоді, а у податкових періодах, що передували цьому періоді, у випадку, якщо ці суми податку на додану вартість не були ним заявлені до відшкодування у попередніх податкових періодах. Це положення повністю відповідає визначенню бюджетного відшкодування, яке надано в п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку. При цьому для отримання права на бюджетне відшкодування не має значення в якому періоді відбулась поставка товару (послуг), за наслідками якої позивачем було фактично сплачено суму податку на додану вартість постачальникам в попередніх податкових періодах.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем в січні 2006 року було сплачено контрагентам податок на додану вартість в розмірі 42 106, 67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 10 січня 2006 року № 1 на суму 14 460, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 2 410, 00 грн., від 10 січня 2006 року № 2 на суму 2220, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 370, 00 грн., від 12 січня 2006 року № 15 на суму 877, 36 грн., з них податок на додану вартість в сумі 147, 23 грн., від 12 січня 2006 року № 16 на суму 194, 40 грн., з них податок на додану вартість в сумі 32, 40 грн., від 12 січня 2006 року № 17 на суму 115, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 19, 17 грн., від 12 січня 2006 року № 18 на суму 148, 20 грн., з них податок на додану вартість в сумі 24, 70 грн., від 13 січня 2006 року № 19 на суму 557, 60 грн., з них податок на додану вартість в сумі 92, 93 грн., від 13 січня 2006 року № 20 на суму 2352, 72 грн., з них податок на додану вартість в сумі 392, 12 грн., від 19 січня 2006 року № 21 на суму 270, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 45, 00 грн., від 19 січня 2006 року № 23 на суму 1286, 62 грн., з них податок на додану вартість в сумі 136, 00 грн., від 20 січня 2006 року № 24 на суму 210 708, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 35118 грн., від 24 січня 2006 року № 27 на суму 24, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 4, 00 грн., від 24 січня 2006 року № 28 на суму 2 352, 72 грн., з них податок на додану вартість в сумі 392, 12 грн., від 24 січня 2006 року № 30 на суму 3000, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 500, 00 грн., від 31 січня 2006 року № 32 на суму 2 832, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 472, 00 грн., від 31 січня 2006 року № 33 на суму 360, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 60, 00 грн., від 31 січня 2006 року № 34 на суму 11 352, 00 грн., з них податок на додану вартість в сумі 1 892, 00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Ця сума була відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року (рядок 25 та рядок 25.1) та в додатку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування"(рядок 3 та рядок 4).

Поставка товарів (послуг), по яким було сплачено податок на додану вартість в січні 2006 року, та виписка податкових накладних мали місце не лише в січні 2006 року, а також в попередніх податкових періодах (грудень, листопад).

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Додаток № 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування"та податкова декларація з податку на додану вартість в частині визначення значення рядка 4 розрахунку суми бюджетного відшкодування, що переноситься до рядка 25 податкової декларації з податку на додану вартість, суперечить відповідним положенням Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , зокрема підпункту "а"підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (z0250-97) (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213 (z0702-05) ), зокрема підпункту 5.12.2 п. 5.12, а тому в даному випадку мають застосуватись положення Закону з урахуванням вимог ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог і скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови господарського суду Донецької області від 16 січня 2007 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково –виробничої фірми "Мега"задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року скасувати, а постанову господарського суду Донецької області від 16 січня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.