Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2006

у справі № 2-27/3232-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом дочірнього підприємства "Кримавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2006, залишеним без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2006, позов задоволено та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 21.07.2005 №0010582301/0 про визначення ДП "Кримавтодор" податкового зобов’язання за платежем із земельного податку в сумі 17 597,64 грн, в тому числі: 11 731,76 грн – основний платіж та 5 865,88 грн- штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що земельні ділянки філії "Сімферопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Кримавтодор", з приводу оподаткування яких виник спір, відповідно до частини 3 статті 31 Закону України "Про транспорт" відносяться до складу земель дорожнього господарства, а відтак звільняються від оподаткування на підставі частини 2 статті 12 Закону України "Про плату за землю".

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом встановлено, що підставою для донарахування позивачу земельного податку за 2004 рік в сумі 11 731,76 грн слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 19.07.2005 № 638/23-2/03448480, про порушення позивачем статей 2, 5, 7, 14 та 15 Закону України "Про плату за землю" внаслідок застосування пільги по земельному податку, передбаченої частиною 2 статті 12 цього Закону, щодо земельних ділянок у м. Сімферополі за адресами: вул. С.Лазо, 1, вул. Внєшня,1, пр-т Перемоги, 241, вул. Хабаровська,2; у с. Кам’янка (направлення Сімферополь-Новоросійськ) та у с.Комсомольське /вул. Ялтинська, 75 та вул. Зелена, 45/, на яких розташовані адміністративний будинок, виробнича база, житлові будинки, що знаходяться в оперативному управлінні філії позивача "Сімферопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця".

Згідно з нормою, закріпленою частиною 2 статті 12 Закону України "Про плату за землю" в редакції Закону, що діяла впродовж 2004 року, не справляється плата за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування.

При цьому відповідно до частини 2 статті 71 Земельного кодексу України та частини 3 статті 31 Закону України "Про транспорт" до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди; б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; г) захисні насадження.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що філія позивача "Сімферопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця", яка згідно Положення про філію та статуту позивача займається будівництвом, ремонтом та утриманням автомобільних доріг загального користування, правомірно не сплачувала земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані адміністративний будинок, виробнича база, житлові будинки, оскільки останні відносяться до земель дорожнього господарства, з яких земельний податок не справляється.

В судовому процесі не спростовані доводи позивача про те, що житлові будинки, які знаходяться на балансі філії "Сімферопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця", надавались для працівників дорожньої служби, що обслуговують дорогу, придорожню територію та лісосмуги, а відтак входять до складу дорожнього господарства, яке забезпечує функціонування доріг загального користування.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2006– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.