К-10308/08 Про скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначеного податкового зобов’язання з податку на прибуток - 28.04.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротарі-Магік"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2008 року

у справі № 14/74-2107 господарського суду Тернопільської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротарі-Магік"

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2007 р. № 0000352305/0 в частині визначеного податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем - 149538 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 35920,3 грн., -

В квітні 2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ротарі–Магік" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2007 р. № 0000352305/0 в частині визначеного податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем - 149538 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 35920,3 грн.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 16.07.2007 р. позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2008р. постанову місцевого господарського суду скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Ротарі –Магік" оскаржило її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2008 р. та залишення в силі постанови господарського суду Тернопільської області від 16.07.2007 р.

Заперечень від відповідача до суду не надійшло.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Ротарі-Магік" за період з 29.06.2005 р. по 31.12.2006 р. посадовими особами контролюючого органу 28.03.2007 р. складено акт за № 2937/23-220/33589289. Встановлено порушення товариством вимог Закону України від 22.05.1997 р. (283/97-ВР) № 283/97 "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі – Закон № 283/97).

03.04.2007 р. відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ), а також підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього ж Закону позивачу згідно з податковим повідомленням – рішенням №0000352305/0 визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 200192,8 грн. (в тому числі 159361 грн. за основним платежем, 40831,8 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Скасовуючи постанову місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що даним судом не доведено право позивача на віднесення до валових витрат, витрат, понесених ним за розрахунки, проведені з фізичними особами – підприємцями Снітинським В.Б., Лемішкою З.З. Останні згідно з господарськими зобов’язаннями, укладеними з позивачем, виконували роботи по передпродажній підготовці автотранспортних засобів.

Витрати, які віднесені місцевим судом до складу валових, на думку суду апеляційної інстанції, не підтверджені належними первинними документами, а тому грошові зобов’язання перед фізичними особами – підприємцями Лемішкою З.З. та Снітинським В.Б. не підлягають віднесенню до валових витрат.

Суд касаційної інстанції не погоджується з даним висновком апеляційного адміністративного суду та вважає обґрунтованою правову позицію місцевого господарського суду щодо правомірності дій позивача, а саме, віднесення ним до валових витрат в період з 29.06.2005 р. по 31.12.2006 р. грошових коштів в сумі 528153 грн., які позивач сплатив фізичним особам – підприємцям як винагороду. Це підтверджується актами виконаних робіт, актами взаємних розрахунків, платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону № 283/97 валовими витратами виробництва та обігу (надалі – валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З точки зору оподаткування спірних операцій, згідно із змістом пункту 5 статті 5 Закону № 283/97, необхідною умовою для віднесення витрат до складу валових, є використання придбаних за рахунок цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податку.

В розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону № 283/97, господарською являється будь–яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як слідує із акту перевірки та не заперечується учасниками спору, ТОВ "Ротарі-Магік" на протязі періоду, що перевірявся, проводило діяльність, пов’язану із придбанням та реалізацією уживаних автомобілів за договірними цінами.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97 визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Зазначені витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими документами, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97). При цьому даний нормативно-правовий акт не конкретизує які саме документи відносяться до розрахункових, платіжних та інших, вказуючи лише, що відсутність відповідних документів позбавляє права платника податків включати понесені ним витрати до складу валових.

Позивачем долучено до матеріалів справи, а судами досліджено акти про виконані за договором роботи, які підписані контрагентами та фіксують період виконання робіт та їхню вартість, довідки про витрати замовника, пов’язані з виконанням робіт за договором, в яких зазначені всі необхідні реквізити.

Згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 283/97, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідача не було правових підстав для виключення вартості робіт та послуг за договорами із приватними підприємцями зі складу валових витрат. Також не було підстав для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування позивачу цього податку згідно із оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та спростовують його висновки про незаконність віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат, які понесені ним під час господарської діяльності.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротарі-Магік" задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2008 року, а постанову господарського суду Тернопільської області від 16.07.2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.