Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Знам’янської ОДПІ Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2005 року по справі № 14/171 за позовом Знам’янської ОДПІ Кіровоградської області до Відділу освіти Олександрівської районної державної адміністрації про стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3760,00 грн. та зустрічним позовом Відділу освіти Олександрівської районної державної адміністрації до Знам’янської ОДПІ Кіровоградської області про визнання недійсним акту.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2004 року в задоволені позовних вимог Знам’янської ОДПІ Кіровоградської області до Відділу освіти Олександрівської районної державної адміністрації про стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3760,00 грн. – відмовлено, зустрічний позов Відділу освіти Олександрівської районної державної адміністрації до Знам’янської ОДПІ Кіровоградської області про визнання недійсним акту – задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2005 року, рішення суду першої інстанції змінено, в задоволені первісного позову – відмовлено, зустрічний позов – задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Знам’янська ОДПІ Кіровоградської області 14.04.2005 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі Знам’янська ОДПІ Кіровоградської області просить скасувати рішення першої інстанції повністю, постанову апеляційного суду – в частині відмови в задоволені первісного позову та постановити нове – про задоволення первісного позову посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000322310/0 від 22.05.2004р., яким до позивача застосована фінансова санкція в п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми готівки в розмірі 3760, 00 грн. стали результати перевірки відділу освіти Олександрівської райдержадміністрації з питань дотримання вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України за період з 15.12.2001 р. по 01.01.2003 р., які були закріплені в акті № 24/23-10/02144128 від 21.05.2004 p.

В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем вимог пункту 2.10 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2001 р. № 72, а саме: орендна плата за користування частиною приміщення шкільної бібліотеки площею 12 квадратних метрів Михайлівської загальноосвітньої школи в сумі 752,00 грн. не оприбуткована до каси Олександрійського відділу освіти та використана на потреби школи.

У зв’язку з тим, що відділом освіти штрафна санкція до бюджету сплачена не була податковий орган звернувся з вимогою до суду про звернення стягнення податкового боргу з відділу освіти Олександрівської районної державної адміністрації в сумі 3760,00 грн. на належні відповідачу активі.

Відділ освіти Олександрівської райдержадміністрації подано зустрічний позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000322310/0 від 22.05.2004 р.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого і самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пункту 4 статті 10, статті 16-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції наділені функціями щодо здійснення у межах своїх повноважень контролю за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням за товари, роботи і послуги.

Пунктом 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом за порушення порядку ведення касових операцій було застосовано штрафну санкцію передбачену Указом Президента України від 12.06.1995 р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) .

Але при цьому, податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем на підставі підпункту "б" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Враховуючи, що посадовими особами податкової служби перевірка відділу освіти здійснювалась на предмет дотримання останнім вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2001 р. № 72 (z0237-01) , яке не відноситься до податкового чи валютного законодавства, не можна визнати правомірним прийняття податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій, як податкового зобов’язання, оскільки Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом.

Таким чином, встановлені податковою інспекцією порушення пункту 2.10 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2001 р. № 72 (z0237-01) визначені відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) , що не відноситься до порушень податкового законодавства, а визначені податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції не є податковими зобов’язаннями, які стягуються у порядку, встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Також, суд першої інстанції правильно визнав неправомірним посилання відповідачем в спірному податковому повідомленні на те, що штрафні санкції застосовуються ним за порушення законодавства про патентування та зазначення про те, що у разі несплати фінансових санкцій за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , сума санкцій стягується за рішенням суду, оскільки із змісту акту перевірки вбачається, що відділ освіти Олександрівської райдержадміністрації ніякого відношення не має до порушення законодавства про патентування.

Крім того, штрафні санкції за порушення пункту 2.10 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2001 р. № 72 встановлених порядку проведення касових операцій, нарахування яких передбачено Указом Президента України від 12.06.1995 р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) , підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди між Михайлівською загальноосвітньою школою та приватним підприємцем Величко О.І. було укладено 16.11.2001 року строком дії до 16.11.2002 року.

Перевірка була проведена податковим органом 21.05.2004 року.

Актом перевірки встановлено виконання умов договору в повному обсязі в січні 2003 року.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

За встановлене актом порушення позивачем порядку ведення касових операцій, а саме, не внесення готівки, отриманої за договором оренди від 16.11.2001 року податковий орган застосував штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2004 року.

Оскільки, встановлений в акті перевірки факт порушення мало місце з листопада 2001 року по січень 2003 року, а санкції за дане порушення застосовано відповідачем 22.05.2004 року, тобто більше як через рік з дня порушення, нарахування податковим органом штрафних санкцій в розмірі 3760, 00 грн. не можна вважати правомірним.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог Знам’янської ОДПІ Кіровоградської області про стягнення активів Відділу освіти Олександрівської районної державної адміністрації в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3760,00 грн. та правомірність вимог зустрічного позову Відділу освіти Олександрівської районної державної адміністрації до Знам’янської ОДПІ Кіровоградської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000322310/0 від 22.05.2004р.

Таким чином, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна інстанція помилково скасувала рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 226 КАС України, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2005 року підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2004 року – залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, ст. 226, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Знам’янської ОДПІ Кіровоградської області задовольнити частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2005 року скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2004 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.