Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Костенка М.І.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2005 р.

у справі №29/215пн

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції міста Донецька

про спонукання виконати певні дії

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку (далі по тексту – позивач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції міста Донецька (далі по тексту – відповідач, ВДВС Куйбишевського РУЮ міста Донецька) про спонукання виконати певні дії.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.08.2005 р. у справі №29/215пн (Суддя Гаврищук Т.Г.) позовні вимоги задоволено повністю. Зобов’язано ВДВС Куйбишевського РУЮ міста Донецька звільнити з під арешту майно ДП "Шахта ім. М. Горького", яке знаходиться у податковій заставі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2005 р. у справі №29/215пн (Головуючий суддя – Кулебякін О.С., судді Мірошниченко С.В., Волков Р.В.) рішення Господарського суду Донецької області від 31.08.2005 р. у справі №29/215пн скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2005 р. у справі №29/215пн, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 31.08.2005 р.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про закриття касаційного провадження виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України (2747-15) ) справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб’єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, у контексті зазначених положень ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб’єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов’язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою інших (іншого) суб'єктів, а ці суб’єкти, відповідно, зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб’єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами КАС України (2747-15) ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Приписами ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у справах за цим позовом є стягувач і боржник.

Відповідно до ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

Враховуючи викладене та те, що у даному випадку позивачем фактично оскаржуються дії державного виконавця стосовно виконання наказів Господарського суду Донецької області прийнятих на підставі Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вищезазначені норми не передбачають можливості розгляду вимог позивача в порядку адміністративного судочинства, оскільки питання щодо виключення майна з акту арешту підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального законодавства.

Крім того, до створення системи адміністративних судів, Вищий адміністративний суд України, відповідно до ст. 210 Кодексу адміністративного судочинства України, є судом касаційної інстанції в адміністративних справах, які розглядаються судами інших юрисдикцій, але за правилами встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до ст. 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції, який переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, є Вищий господарський суд України.

За вказаних обставин, судове рішення апеляційної інстанції, прийняте за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , не може бути переглянуте Вищим адміністративним судом України як судом касаційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність закриття касаційного провадження за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2005 р. у справі №29/215пн, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а прийняті судами попередніх інстанцій судові рішення у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не можуть бути переглянуті у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 157, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Закрити касаційне провадження за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2005 р. у справі №29/215пн.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2005 р. у справі №29/215пн разом з матеріалами справи направити до Вищого господарського суду України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.