К-293/07 Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ - 21.04.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від22.08.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2006 посправі№286/18-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма"Санрайс"

до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ

ТОВВФ"Санрайс" звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції (далі–ДПІ) від26.05.2006 №000552340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі–ПДВ), у розмірі 49483грн. за листопад2005року.

Постановою Господарського суду Київської області від22.08.2006, залишеною без змін ухвалоюКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2006 посправі№286/18-06 позов задоволено повністю.

При цьому судами встановлено, що в ході проведення документальної невиїзної перевірки декларації з ПДВ ТОВВФ"Санрайс" за листопад2005року з від'ємним значенням 49483грн. складено Акт перевірки №1114/23-4/20609973 від16.05.2006 та направлено запити на проведення зустрічних перевірок підприємств-постачальників позивача, загальна сума ПДВ по направлених запитах становить 104267,14грн.

За результатами аналізу першого ланцюга постачання товарів – ТОВ"АПК-Сервіс" та ТОВ"Буд-М-Сервіс", які є основними та безпосередніми постачальниками ТОВВФ"Санрайс", ДПІ зазначила, що до державного бюджету вказані підприємства суми ПДВ, від проведеної реалізації товару ТОВВФ"Санрайс" (ліс кругляк) - не сплачували, а в свою чергу, придбавали товар у підприємств постачальників, і суму ПДВ по придбаних товарах включали до суми податкового кредиту за відповідні періоди.

За результатами аналізу другого ланцюга постачання товарів, ДПІ зазначено наступне.

Влютому2004року ТОВ"АПК-Сервіс" придбав пиловник хвойний у ПП"Домініка", яке звітувалось до ДПІ про відсутність діяльності. Отже, нарахувати податкове зобов'язання від проведеної господарської операції та сплатити в бюджет ПДВ ПП"Домініка" за відповідний період не могло.

Вберезні та квітні2004року ТОВ"Буд-М-Сервіс" придбав пиловник хвойний у ТОВ "Сателіт", яке фінансово-господарську діяльність не веде (про що повідомив директор ТОВ"Сателіт"). Таким чином було зазначено, що ТОВ "Сателіт" суми ПДВ нараховані від реалізації до бюджету не сплачувало, тому, що не мало податкового зобов'язання зі сплати податку.

Вквітні 2004року ТОВ"АПК-Сервіс" придбав пиловник хвойний у ТОВ"Діапазон", якого скасовано реєстрацію платника ПДВ 31.01.2005. із чого зроблено висновок, що ТОВ"Діапазон" суми ПДВ від реалізації товарів до бюджету не сплачувало, тому, що не мало податкового зобов'язання зі сплати податку.

На підставі вище зазначених інформаційних листів ДПІ, відповідач дійшов висновку: ненадходження ПДВ до бюджету є наслідком того, що постачальники перевіряємого підприємства – ТОВВФ"Санрайс" по ланцюгу постачання суми ПДВ до бюджету не сплачували. А тому не підтверджена сума податкового кредиту ТОВВФ"Санрайс" за лютий, березень, квітень 2004 року становить 104267грн.

Таким шляхом ДПІ, посилаючись на п.1.8 ст.8, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визнала, що всього до бюджету підлягає до сплати сума ПДВ в розмірі 82176грн. а задекларована до відшкодування за листопад 2005року сума зменшується на 49483грн., враховуючи, що сума ПДВ задекларована ТОВВФ"Санрайс" до відшкодування була частково відшкодована позивачу в розмірі 54784грн. за рахунок позитивних нарахувань декларацій з ПДВ, і тому застосовується штрафна (фінансова) санкція у розмірі 27392грн.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем неправомірно. Свою позицію суди обґрунтували п.7.4.1, п.7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", звернувши увагу, що спірні правовідносини виникли щодо правомірності нарахування ТОВВФ"Санрайс" суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад2005року.

Зазначивши про дослідження підтвердження або непідтвердження раніше відшкодованої суми податкового кредиту за лютий, березень, квітень2004року у розмірі54784грн., суди визнали, що ДПІ робить помилковий висновок про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка задекларована у декларації з ПДВ за листопад2005року.

Відповідно враховуючи норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та аналізуючи подані сторонами докази, суди визнали, що фактичні обставини даної справи свідчать про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, на підставі належним чином оформлених податкових накладних і відповідно правомірно віднесено позивачем у листопаді2005року до складу податкового кредиту 49483грн.

А щодо безпосередніх постачальників позивача – ТОВ"АПК-Сервіс" та ТОВ "Буд-М-Сервіс", суди зазначили, що в Акті перевірки від16.05.2006 взагалі не наводиться інформація, яка б підтверджувала фактичну несплату вказаними постачальниками сум ПДВ до бюджету.

При цьому заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування у розмірі 104267грн., судами визнана такою, що сформована позивачем на підставі податкових накладних, виданих ТОВ"АПК-Сервіс" та ТОВ "Буд-М-Сервіс", за операціями купівлі-продажу товарів у лютому, березні та квітні 2004 року, які не ставились під сумнів щодо відповідності вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Наказу ДПА України від30.05.1997 №165 (z0233-97) "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) порядку їх заповнення".

Крім того суди зазначили, що відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Тобто, покупець – як платник ПДВ не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Не погодившись із постановою Господарського суду Київської області від22.08.2006 та ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2006 посправі№286/18-06, Васильківська об’єднана державна податкова інспекція (ОДПІ) подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення, які просить скасувати та відмовити в позові, обґрунтовуючи тим, що судами невірно надана юридична оцінка тому факту, що з наявної інформації фактично визначити походження та умови транспортування товарів не можливо.

Також скаржник вказує, що судами не було взято до уваги, що Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Свою позицію скаржник обґрунтовує нормами п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначаючи, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару А тому скаржник вважає, що судами невірно застосовано норми матеріального права.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Яки визначено п.1.7 та п.1.8 ст.1 Закону України від03.04.1997 №168 "Про податок на додану вартість" (зі змінами на час виникнення спірних правовідносин), - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Крім того пп.7.4.1, пп.7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп.7.4.5 ст.7 зазначеного Закону).

Отже, оскільки пп.7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), тому розглядаючи дані спірні правовідносини, необхідно врахувати норму пп.7.7.2, пп.7.8.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якою встановлено: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка задекларована у декларації з ПДВ за листопад2005року, оскільки заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування у розмірі 104267грн., судами визнана такою, що сформована позивачем на підставі податкових накладних, виданих ТОВ"АПК-Сервіс" та ТОВ "Буд-М-Сервіс", за операціями купівлі-продажу товарів у лютому, березні та квітні 2004 року, які не ставились під сумнів щодо відповідності вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Наказу ДПА України від30.05.1997 №165 (z0233-97) "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) порядку їх заповнення".

Також на спростування заперечень скаржника необхідно зазначити, що з огляду на наведені норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та аналізуючи подані сторонами докази, суди правомірно визнали, що фактичні обставини даної справи свідчать про те, що позивачем обґрунтовано сформовано податковий кредит, на підставі належним чином оформлених податкових накладних і відповідно правомірно віднесено позивачем у листопаді2005року до складу податкового кредиту 49483грн. Крім того в порушення ст. 72 КАС України, саме суб’єктом владних повноважень не надано інформацію, яка б підтверджувала фактичну несплату вказаними постачальниками сум ПДВ до бюджету.

Крім того, розглядаючи спірні правовідносини, необхідно врахувати, що відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Тобто, покупець – як платник ПДВ не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Отже зазначена позиція скаржника є помилковою, а тому безпідставною. Відповідно постанова Господарського суду Київської області від22.08.2006 та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2006 посправі№286/18-06 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. А касаційна скарга висновків судів не спростовує.