Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Амєліна С.Є.

Головчук С.В.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Маркосян А.В.,

за участю позивача, його представника ОСОБА_2. та представника відповідача Пугач С.А.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання нечинним наказу про звільнення з посади, скасування наказу про звільнення з посади та поновлення на посаді, -

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання нечинним наказу про звільнення з посади, скасування цього наказу та поновлення на посаді.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2003 року по грудень 2007 року перебував на посаді начальника Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Житомирській області.

Згідно з наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №541 від 11 грудня 2007 року ОСОБА_1 відповідно до п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, тобто звільнено із займаної посади.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади правомірно застосовано п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року№114 (114-91-п) .

Пунктом 5 Указу Президента України від 27 січня 2003 року № 47 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" (47/2003) було передбачено, що до прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року. № 114.

Лише з прийняттям Кабінетом Міністром України постанови від 07 листопада 2007 року № 1294 (1294-2007-п) "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", особи рядового і начальницького складу з 01 січня 2008 року були переатестовані в службу цивільного захисту відповідно до пункту 60 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 629 (629-2005-п) .

Звільнення позивача на підставі пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, а не пункту 49 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту не є підставою для визнання наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №541 від 11 грудня 2007 року незаконним, оскільки цими пунктами різних Положень однаково врегульовані питання щодо підстав і порядку звільнення із займаної посади осіб рядового і начальницького складу із зарахуванням у розпорядження начальника відповідного органу чи підрозділу.

Оскільки ОСОБА_1 проходив службу в МНС України, а підпунктом 11 пункту 8 Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1539 (1539-2006-п) , визначено, що Міністр призначає на посади та звільняє з посади в установленому порядку їх керівників, то видання Міністром наказу про увільнення із займаної посади та направлення у розпорядження є правомірним рішенням, так як начальники Головних управлінь є номенклатурою призначення Міністра.

Крім того, відповідно до вищезазначеного Положення особи рядового і начальницького складу звільняються з посад та зараховуються в розпорядження начальника відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту наказами по особовому складу тих посадових осіб, які мають право призначати їх на ці посади. Тобто, позивач був зарахований у розпорядження, а його перебування на службі оплачувалось та йшло в загальний стаж проходження служби, йому також надавались оплачувані відпустки.

Строк перебування ОСОБА_1 у розпорядженні Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до вирішення питання щодо подальшого проходження ним служби визначений пунктом 49 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту і встановлений на строк до двох місяців. У цей строк не зараховується перебування позивача на стаціонарному лікуванні (обстеженні) та у відпустці.

Після закінчення строку перебування в розпорядженні, а також у разі, коли відпала необхідність в такому перебуванні, вирішується питання про подальше проходження служби в порядку, встановленому Положенням.

Пунктом 12 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані щороку проходити диспансеризацію (комплексний медичний огляд), а у разі необхідності - цільовий медичний огляд, психофізіологічне обстеження і тестування та своєчасно подавати відомості про себе, що мають значення для проходження служби.

Як вбачається з обставин справи, відповідно до наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06 грудня 2007 року №432 ОСОБА_1 було направлено для визначення ступеню придатності до служби на медичне обстеження до Центральної лікарсько-експертної комісії МНС України та відповідно було надано направлення на проведення медичного огляду з 23 грудня 2007 року, про що позивачу було відомо.

Проте, ОСОБА_1 вищезазначеного наказу не виконав і медичне обстеження не пройшов, а 19 лютого 2008 року, тобто до закінчення строку перебування його у розпорядженні Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, звернувся до суду з позовом про визнання нечинним наказу про увільнення з посади, скасування наказу про увільнення з посади та поновлення на посаді.

Отже, правильним є висновок судів про те, що перебування ОСОБА_1 у розпорядженні Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №541 від 11 грудня 2007 року та вимога про проходження ним медичного обстеження були правомірними.

Суди дійшли правильних висновків і про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.