Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою військової частини А 2502 на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2502 про стягнення компенсації за неотримане речове майно,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що проходив військову службу у військовій частині А 2502, при звільненні з якої у листопаді 2006 року не сплачена компенсація за не отримане речове майно в сумі 5 585,17 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач ставить питання про скасування судових рішень. Просив постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А 2502. Звільнений зі служби 01 листопада 2006 року у запас.

При звільнені йому не виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно в сумі 5 585,17 грн.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача порушені і підлягають поновленню.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 2 статті 9 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22 липня 1998 року №1135 "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час (1135-98-п) ".

Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (1459-14) в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України", якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Тобто грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 (1444-2004-п) затверджене Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

На день видання наказу про звільнення зі служби в листопаді 2006 року позивач мав право на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна в порядку, встановленому Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 (1444-2004-п) .

Суди правильно поновили порушене право, стягнувши на користь позивача вказану компенсацію в розмірах, вказаних відповідачем у довідці.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу військової частини А 2502 залишити без задоволення, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.