Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Карася О.В.

при секретарі Остапенку Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Кіровограді

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2006 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 р.

у справі № 14/68

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефеста-Віта С"

до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 р., позовні вимоги задоволені повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №0000682360/3 від 26.12.2005 р. про сплату податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 44734,50 грн., в тому числі 29823,00 грн. основного платежу та 14911,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у місті Кіровограді подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд. Наголошує на безпідставності віднесення до складу валових витрат Договору про сумісну діяльність понесених витрат з плати за землю, оскільки суб’єктом плати за землю є позивач, який мав відносити витрати з такої плати до валових витрат, пов’язаних з власною господарською діяльністю.

ТОВ "Гефест-Віта.С" у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення – без змін.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Між спільним підприємством "Гефест" та ТОВ "Гефест-Віта.С" укладено договір про спільну діяльність від 14.04.1999 р. № 1, згідно з яким учасники договору об’єднали свої фінансові ресурси та господарську діяльність для досягнення загальної господарської мети: будівництво та наступна експлуатацію автозаправних станцій на території м. Кіровограда.

Згідно з пунктом 1.4 договору ТОВ "Гефест-Віта.С" здійснює участь у спільному проекті шляхом надання земельних ділянок під будівництво АЗС, здачу в експлуатацію закінченого будівництва АЗС, експлуатації побудованих АЗС.

Згідно з пунктом 1.7 Договору ТОВ "Гефест –Віта.С" сплачує відповідно до чинного законодавства податки, збори та інші платежі в бюджет по веденню спільної діяльності, платить за використану електроенергію, комунальні послуги, здійснює організацію та оплату праці працівників, працюючих на спільно експлуатованих АЗС та адміністративно – розпорядчого апарату, керуючого спільною діяльністю, відносить вказані витрати на валові витрати по спільній діяльності і проводить їх оплату з окремого рахунку, відкритого для спільної діяльності.

Актом № 68/23-6/303954243 комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства по Договору про спільну діяльність між ТОВ "Гефест-Віта.С" та ЗАТ "Гефест" за період з 01.01.2003 р. по 31.03.2005 р. зафіксовано порушення вимог п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у безпідставному віднесенні до складу валових витрат Договору про спільну діяльність витрат у загальній сумі 149675 грн. зі сплати податку на землю та плати за оренду землі.

Податкова інспекція виходила з того, що ДСП ТОВ "Гефест-Віта.С" та ЗАТ "Гефест" не має державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, що розташована у м. Кіровограді по вул. Габдрахманова, 45, не є власником землі та, відповідно, не є платником податку на землю. Договори оренди (суборенди) земельної ділянки, що знаходиться у м.Кіровограді по вул. Садовій, 43, з органами місцевого самоврядування не укладалися. На думку податкової інспекції, у даному випадку суб’єктом плати за землю має бути ТОВ "Гефест-Віта.С", яке відповідно до державного акту на право постійного користування землею та рішення Кіровоградської міської Ради, а також згідно з умовами договору оренди земельної ділянки є землекористувачем (орендарем) наданих йому земельних ділянок, а відповідно, мало право відносити до складу валових витрат витрати зі сплати за землю.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо правомірного віднесення ТОВ "Гефест-Віта.С", окремо від обліку власних господарських результатів, до складу валових витрат по Договору про спільну діяльність понесені витрати з плати за землю, оскільки, як достеменно встановлено судами попередніх інстанцій, такі витрати пов’язані саме із здійсненням господарської діяльності за договором про сумісну діяльність.

Зокрема, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на земельних ділянках по вул. Габдрахманова та вул. Садовій розміщені автозаправні станції, які експлуатуються Договором про спільну діяльність.

Виходячи із приписів п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, п. 14, п.13 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого Наказом ДПА України від 30.09.2004 р. № 571 (z1388-04) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.10.2004 р. за №1389/9988 (z1389-04) , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про обов’язок платника податків, який за умовами договору про спільну діяльність є платником податку і визначає прибуток від спільної діяльності, що є об’єктом оподаткування її учасників, здійснювати розподіл витрат, пов’язаних з власною господарською діяльністю окремо від витрат, що пов’язані із спільною господарською діяльністю.

Відповідно, віднесення позивачем до складу валових витрат Договору про спільну діяльність тих витрат, що пов’язані зі спільною діяльності, є правомірним.

Доводи податкової інспекції про те, що позивач мав відносити спірні витрати до складу валових витрат, що пов’язані з власною господарською діяльністю, не узгоджується з наведеними нормами законодавства та обставинами справи, у зв’язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Кіровограді залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.