Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Лочман Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2007 року

та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року,

касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

та касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Новатор"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року

у справі № 2-19/14939-2006А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Новатор"

до 1. Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим,

2. Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень – рішень і рішень, -

У вересні 2006 року ВАТ "Новатор" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень Джанкойської ОДПІ в АР Крим № 888/23-01/0, № 889/23-01/0 від 03 березня 2006 року, № 888/23-01/2, № 889/23-01/2 від 21 червня 2006 року та рішення про результати розгляду скарг, рішення про результати розгляду скарги, прийняті в межах адміністративного оскарження Джанкойською ОДПІ в АР Крим від 07 квітня 2006 року № 1539/10/25-0 та ДПА в АР Крим від 16 червня 2006 року № 1350/10/25-007.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення – рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим № 888/23-01/0, № 889/23-01/0 від 03 березня 2006 року, № 888/23-01/2, № 889/23-01/2 від 21 червня 2006 року, № 888/23-1/3, № 889/23-1/3 від 30 серпня 2006 року, а також рішення про результати розгляду скарг ВАТ "Новатор", прийняті в межах адміністративного оскарження Джанкойською ОДПІ в АР Крим від 07 квітня 2006 року № 1539/10/25-0 та ДПА в АР Крим від 16 червня 2006 року № 1350/10/25-007.

Постановою господарського суду АР Крим від 25 січня 2007 року позов задоволено частково.

Визнані протиправними та нечинними податкові повідомлення – рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим № 888/23-01/2 від 21 червня 2006 року, № 888/23-01/3 від 30 серпня 2006 року, № 889/23-01/0 від 03 березня 2006 року, № 889/23-01/2 від 21 червня 2006 року, № 889/23-01/3 від 30 серпня 2006 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року постанову господарського суду АР Крим від 25 січня 2007 року скасовано.

Прийнято нову постанову.

Позов задоволено частково.

Визнані протиправними та нечинними податкові повідомлення – рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 21 червня 2006 року № 889/23-01/2, від 30 серпня 2006 року № 889/23-1/3.

Визнані протиправними та нечинними податкові повідомлення – рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 03 березня 2006 року № 888/23-01/0, від 21 червня 2006 року № 888/23-01/2 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1 272, 00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 636, 00 грн.

Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення – рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 30 серпня 2006 року № 888/23-1/3 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1 602, 00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 636, 00 грн.

Визнано протиправним та нечинним рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим про результати розгляду скарги від 07 квітня 2006 року № 1539/10/25-0 в частині залишення без змін податкового повідомлення – рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 03 березня 2006 року № 889/23-01/0 про донарахування податку на прибуток в сумі 1 600, 00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 560, 00 грн., в частині донарахування фінансових санкцій в сумі 29, 96 грн., залишення без змін податкового повідомлення – рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 03 березня 2006 року № 888/23-01/ в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1 272, 00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 636, 00 грн.

Визнано протиправним та нечинним рішення ДПА в АР Крим про результати розгляду скарги від 16 червня 2006 року № 1350/10/25-007 в частині залишення без змін податкового повідомлення – рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 03 березня 2006 року № 889/23-01/0 про донарахування податку на прибуток в сумі 1 600, 00 грн. і застосування фінансових санкцій в сумі 560, 00 грн., залишення без змін рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим про результатами розгляду скарги від 07 квітня 2006 року № 1539/10/25-0 про збільшення суми фінансових санкцій з податку на прибуток на 29, 96 грн., збільшення суми фінансових санкцій з податку на прибуток на 200, 04 грн., залишення без змін податкового повідомлення – рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 03 березня 2006 року № 888/23-01/0 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1 272, 00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 636, 00 грн.

В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПА в АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року в частині задоволення позову, а позов залишити без задоволення.

В касаційній скарзі Джанкойська ОДПІ в АР Крим, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року в частині задоволення позову, в позові відмовити в повному обсязі, та закрити провадження.

В касаційній скарзі ВАТ "Новатор", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року в частині задоволених вимог апеляційних скарг.

В запереченні на касаційні скарги ДПА в АР Крим та Джанкойської ОДПІ в АР Крим ВАТ "Новатор", посилаючись на безпідставність касаційних скарг, просить залишити їх без задоволення, скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року в частині задоволених вимог апеляційних скарг, а постанову господарського суду АР Крим від 25 січня 2007 року залишити без змін.

В запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Новатор" ДПА в АР Крим, посилаючись на обґрунтованість постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року в частині відмови в задоволенні позову, просить залишити касаційну скаргу ВАТ "Новатор" без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог – без змін.

В запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Новатор" Джанкойська ОДПІ в АР Крим, посилаючись на обґрунтованість постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року в частині відмови в задоволенні позову, просить залишити касаційну скаргу ВАТ "Новатор" без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог – без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційних скарг, дійшла висновку, що касаційна скарга ВАТ "Новатор" піддягає задоволенню, а касаційні скарги ДПА в АР Крим та Джанкойської ОДПІ в АР Крим підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Джанкойська ОДПІ в АР Крим провела планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ "Новатор" за період з 01 жовтня 2004 року по 01 жовтня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 743/23-1-00443737 від 27 лютого 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого були завищені валові витрати з 01 жовтня 2004 року по 01 липня 2005 року на 6, 4 тис. грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 1, 6 тис. грн.

Крім того, в акті перевірки було встановлено порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 85 559, 00 грн.

03 березня 2006 року на підставі акта Джанкойська ОДПІ в АР Крим прийняла податкове повідомлення – рішення № 889/23-01/0, яким ВАТ "Новатор" визначила суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2 160, 00 грн., у тому числі 1 600, 00 грн. – основний платіж та 560, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення – рішення № 888/23-01/0, яким ВАТ "Новатор" визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 128 338, 50 грн., у тому числі 85 559, 00 грн. – основний платіж та 42 779, 50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Вказані податкові повідомлення – рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення – рішення № 889/23-01/0 від 03 березня 2006 року та податкове повідомлення – рішення № 888/23-01/0 від 03 березня 2006 року Джанкойська ОДПІ в АР Крим рішенням від 07 квітня 2006 року № 1539/10/25-0 збільшила суму штрафних санкцій по податку на прибуток на 29, 96 грн. в податковому повідомленні – рішенні № 889/23-01/0 від 03 березня 2006 року, а в решті податкове повідомлення – рішення № 889/23-01/0 від 03 березня 2006 року та податкове повідомлення – рішення № 888/23-01/0 від 03 березня 2006 року залишила без змін.

За результатами розгляду повторної скарги позивача на податкове повідомлення – рішення № 889/23-01/0 від 03 березня 2006 року та податкове повідомлення – рішення № 888/23-01/0 від 03 березня 2006 року ДПА в АР Крим рішенням від 16 червня 2006 року № 1350/10/25-007 залишила без змін податкове повідомлення – рішення № 889/23-01/0 від 03 березня 2006 року, податкове повідомлення – рішення № 888/23-01/0 від 03 березня 2006 року і рішення від 07 квітня 2006 року № 1539/10/25-0 Джанкойської ОДПІ в АР Крим, а також донарахувала суму штрафних санкцій по податку на прибуток в розмірі 200, 04 грн.

21 червня 2006 року Джанкойська ОДПІ в АР Крим прийняла податкове повідомлення – рішення № 889/23-01/2, яким ВАТ "Новатор" визначила суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2 390, 00 грн., у тому числі 1 600, 00 грн. – основний платіж та 790, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення – рішення № 888/23-01/2, яким ВАТ "Новатор" визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 128 338, 50 грн., у тому числі 85 559, 00 грн. – основний платіж та 42 779, 50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

30 серпня 2006 року Джанкойська ОДПІ в АР Крим на підставі рішення про результати розгляду скарги від 22 серпня 2006 року № 157985/7/25-0515 прийняла податкове повідомлення – рішення № 889/23-1/3, яким ВАТ "Новатор" визначила суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2 390, 00 грн., у тому числі 1 600, 00 грн. – основний платіж та 790, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення – рішення № 888/23-1/3, яким ВАТ "Новатор" визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 128 338, 00 грн., у тому числі 85 889, 00 грн. – основний платіж та 42 779, 50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, головним чином виходив з того, що застосування відповідачем підпункту 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковим з урахування того, що відповідачем не було доведено те, що позивач в періоді, що був предметом перевірки, користувався пільгою з податку на додану вартість. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та нечинними рішень про результати розгляду скарги позивача, суд першої інстанції посилався на те, що ці рішення не породжують будь-яких правових наслідків для позивача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що позивач згідно вимог законодавства відніс до валових витрат витрати на зберігання пшениці та зерна, які були реалізовані за ціною придбання, та суму податку на додану вартість, сплачену в складі вартості пшениці та зерна, до податкового кредиту, оскільки ці витрати були пов’язані з його господарською діяльністю з непов’язаними особами.

При цьому суд апеляційної інстанції посилався на те, що податок, сплачений у складі вартості придбаних основних фондів, які призначались для використання при переробці молока, позивач згідно положень п. 6, п. 11 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 (805-99-п) , мав включити до податкового кредиту окремої декларації з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність податкових повідомлень – рішень Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 21 червня 2006 року № 889/23-01/2 та від 30 серпня 2006 року № 889/23-1/3 з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі договору № 203 від 07 червня 2004 року позивач за накладною № РН-Ц 001296 від 30 вересня 2004 року отримав від ПП "Торговий дім "Молочні ріки" озиму пшеницю в кількості 132, 734 тонн за ціною 539, 08 грн. на суму 71 554, 54 грн., податок на додану вартість – 14 310, 90 грн., соняшник 174,231 тонн за ціною 857, 62 грн. на суму 149 425, 51 грн., податок на додану вартість – 29 885, 10 грн., всього 220 980, 05 грн., податок на додану вартість – 44 196, 01 грн.

Придбані пшеницю та соняшник згідно договору зберігання № 06/01-6 від 06 січня 2004 року позивач передав на зберігання ТОВ "Агрофірма "Солекс".

В подальшому пшениця та зерно були реалізовані за ціною придбання.

Вартість послуг за збереження пшениці та зерна в розмірі 6 359, 17 грн. була віднесена позивачем до валових витрат.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 ст. 1 вищезазначеного Закону).

Частиною другою ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Отже, аналіз вищенаведених норм свідчить, що окрема господарська операція не передбачає обов’язкове отримання прибутку і може призвести до отримання збитку, що беззаперечно не свідчить про те, що діяльність платника податку в цілому не була направлена на отримання доходу і не є господарською в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При цьому в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) прямо не передбачено обмеження щодо віднесення до валових витрат сум витрат, сплачених при придбанні товару, який в подальшому був реалізований за ціною придбання, а відповідно до приписів п. 5.11 ст. 5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, посилання відповідача на порушення позивачем абзацу другого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону є безпідставним з урахуванням того, що відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України Джанкойською ОДПІ в АР Крим не було доведено те, що продаж товарів за ціною придбання був здійснений пов’язаним особам.

Враховуючи вищевикладене, витрати на зберігання пшениці та зерна в розмірі 6 359, 17 грн. були правомірно віднесені позивачем згідно підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат, як такі, що були сплачені у зв’язку з продажем продукції в рамках його статутної господарської діяльності, що свідчить про правомірність податкових повідомлень – рішень Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 21 червня 2006 року № 889/23-01/2 та від 30 серпня 2006 року № 889/23-1/3.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення – рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим № 889/23-01/0 від 03 березня 2006 року, вірно виходив з того, що це податкове повідомлення – рішення згідно положень підпункту "б" підпункту 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та підпункту "б" п. 6.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (z0567-01) (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247 (z0467-03) ), було відкликане, тобто не несе для позивач будь-яких правових наслідків і не підлягає визнанню нечинним.

Визнавши правомірним віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг за збереження пшениці та зерна в розмірі 6 359, 17 грн., суд апеляційної інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач правомірно відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмір 1 272, 00 грн., сплачену в складі вартості послуг зберігання.

Однак колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 84 287, 00 грн. та фінансових санкцій в сумі 42 143, 50 грн. податковими повідомленням – рішеннями Джанкойської ОДПІ в АР Крим № 888/23-01/0 від 03 березня 2006 року, № 888/23-01/2 від 21 червня 2006 року, № 888/23-1/3, від 30 серпня 2006 року враховуючи наступне.

Згідно абзацу першого п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац перший п. 11.21 ст. 11 вищезазначеного Закону).

Дію п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" було продовжено до 01 січня 2005 року Законом України "Про продовження дії окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 28 листопада 2003 року № 1352-IV (1352-15) та до 01 жовтня 2006 року та Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств" (2287-15) від 28 листопада 2003 року № 1352-IV.

З метою підтримки сільськогосподарських виробників тваринницької продукції та своєчасного перерахування їм дотацій за поставлені переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" Кабінет Міністрів України своє постановою від 12 травня 1999 року № 805 (805-99-п) затвердив Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі.

Цей Порядок встановлює механізм нарахування та виплат дотацій на період з 1 січня 1999 року до 1 січня 2005 року переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства, за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі.

Нарахування і виплата дотацій проводиться переробними підприємствами всіх форм власності, які мають власні переробні потужності.

Відповідно до п. 6 вищезазначеного Порядку (805-99-п) переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, м’яса, м’ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м’яса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції.

За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м’яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначають суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, які виникають у зв’язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації.

Згідно п. 7 цього ж Порядку (805-99-п) переробні підприємства щомісяця складають розрахунок нарахування сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продаж переробним підприємствам молока та м’яса в живій вазі згідно з додатком 2 за фактичними даними про обсяги закупленого молока та м’яса в живій вазі і надходження на окремий рахунок сум податку на додану вартість. На підставі цього розрахунку переробними підприємствами проводиться остаточне перерахування платіжними дорученнями сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за здані молоко та м’ясо в живій вазі за звітний період.

Аналіз вищевикладених положень свідчить, що переробним підприємствам надано право на спрямування на дотації лише суми податку на додану вартість, які надійшли до них у складі ціни за реалізовані молоко, молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, виготовлені з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м’яса саме в живій вазі.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач, який є підприємством, що, зокрема, переробляє свіже незбиране молоко, молочні продукти, молочну сировину, придбане у сільськогосподарського товаровиробника, веде загальний і окремий податковий облік у розрізі окремих видів діяльності, а також подає до податкового органу дві декларації (загальну і окрему).

За наслідками придбання основних фондів у жовтні 2004 року – у вересні 2005 року позивач суму податку на додану вартість в розмірі 84 287, 00 грн., сплачену при придбанні основних фондів, відніс до податкового кредиту в загальній декларації, що відображає іншу діяльність, не пов’язану із реалізацією продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м’яса в живій вазі.

Отже, позивач правомірно відобразив дану операцію в своєму загальному податковому обліку, в загальній декларації та сформував податковий кредит за наслідками цієї операції відповідно до загальних норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

При цьому застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень п. 6, п. 11 Порядку (805-99-п) нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 (805-99-п) , є порушенням ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ці положення суперечать положенням п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (який є спеціальним законом з податку на додану вартість), в якому встановлені чіткі правила щодо того, які саме суми податку на додану вартість мають спрямовуватись для виплати дотацій.

Донарахування податку на додану вартість в сумі 84 287, 00 грн. та фінансових санкцій в сумі 42 143, 50 грн. відповідачем 1 на підставі підпункту 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" також є безпідставним з урахуванням того, що придбані позивачем основні фонди не відносяться до товарів, які не використовуються в оподатковуваних операціях.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 84 287, 00 грн. та фінансових санкцій в сумі 42 143, 50 грн. податковими повідомленнями – рішеннями Джанкойської ОДПІ в АР Крим № 888/23-01/0 від 03 березня 2006 року, № 888/23-01/2 від 21 червня 2006 року, № 888/23-1/3, від 30 серпня 2006 року та скасував рішення суду першої інстанції в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень–рішень Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 888/23-01/0 від 03 березня 2006 року, № 888/23-01/2 від 21 червня 2006 року, № 888/23-1/3, від 30 серпня 2006 року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 84 287, 00 грн. та фінансових санкцій в сумі 42 143, 50 грн. із залишенням в силі постанови господарського суду АР Крим від 25 січня 2007 року в цій частині, яка була скасована помилково в цій частині. В решті постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Новатор" задовольнити.

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим та Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень–рішень Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 888/23-01/0 від 03 березня 2006 року, № 888/23-01/2 від 21 червня 2006 року, № 888/23-1/3, від 30 серпня 2006 року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 84 287, 00 грн. та фінансових санкцій в сумі 42 143, 50 грн.

В цій частині залишити в силі постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2007 року.

В решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.