Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області про визнання рішення протиправним і призначення пенсії на пільгових умовах, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2007 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року, -

В листопаді 2006 року ОСОБА_1. оскаржила до суду відмову Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області (далі-УПФ) у призначенні їй пільгової пенсії.

Зазначала, що з 1 листопада 1974 по 19 вересня 2001 роки працювала поліровщиком-оздоблювачем на Печеніжинському меблевому комбінаті, де виконувала роботи пов'язані із застосуванням лакофарбових матеріалів, які містять шкідливі речовини не нижче третього класу небезпеки, такі відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дають право на призначення пільгової пенсії за віком.

Посилаючись на те, що УПФ їй безпідставно відмовлено у призначенні пільгової пенсії, просила визнати рішення відповідача протиправним і зобов'язати призначити пенсію на пільгових умовах, з дня звернення із заявою.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року позов задоволено.

У касаційній скарзі УПФ, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить ухвалені рішення скасувати та відмовити у позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

За змістом п. "б" ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком жінки, незалежно від місця останньої роботи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Це означає, що окрім трудового стажу та досягнення жінками 50 років, вони мають право на пенсію за віком на пільгових умовах у разі віднесення виконуваної роботи до відповідного списку.

Судами встановлено, що позивачка у спірний період працювала поліровщиком - оздоблювачем на Печеніжинському меблевому комбінаті, де виконувала роботи пов'язані із застосуванням лакофарбових матеріалів, які містять шкідливі речовини не нижче третього класу небезпеки, тобто у шкідливих умовах.

Відмовляючи позивачці у призначенні пільгової пенсії УПФ виходило з того, що її посада не відносилась до Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1173 (v1173400-56) від 22 серпня 1956 року.

Задовольняючи позов суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що виконувана позивачкою робота, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) віднесена до Списку №2, а тому весь спірний період підлягає зарахуванню до пільгового.

У відповідності з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (z1451-05) , при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умо вах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

На час набрання постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) чинності, ОСОБА_1. працювала поліровщиком - оздоблювачем на Печеніжинському меблевому комбінаті, де виконувала роботи пов'язані із застосуванням лакофарбових матеріалів, а тому весь період її робити повинен зараховуватися до пільгового, який дає право на призначення пенсії за Списком №2. Оскільки УПФ безпідставно відмовило у зарахуванні такого до пільгового, а тому суди обґрунтовано зобов'язали зарахувати весь спірний період до пільгового, поновивши порушене право.

Висновки судів відповідають дійсним обставинам справи, суди правильно застосували норми матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2007 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.