Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Руденко Н.В.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача 1: неявка;

відповідача 2: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2005 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р.

у справі №20/1523

за позовом Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

до 1.Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

2.Виробничо-комерційної фірми "Дизайн"

про визнання недійсною усної угоди купівлі-продажу

Шепетівська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області (далі по тексту - позивач, Шепетівська ОДПІ) звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1, СПД ОСОБА_1) та Виробничо-комерційної фірми "Дизайн" (далі по тексту - відповідач 2, ВКФ "Дизайн"), в якому просить на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР: 1) визнати недійсною укладену 10.04.2000 року між СПД ОСОБА_1 та ВКФ "Дизайн" усну угоду купівлі-продажу на загальну суму 1 152 грн., у зв'язку з укладенням її з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 2) застосувати наслідки передбачені ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2005 р. у справі №20/1523 (суддя Гладій С.В.), яке залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. (головуючий суддя - Голубєва Г.К., судді Горшкова Н.Ф., Майор Г.І.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Шепетівська ОДПІ не погоджуючись з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2005 р. та ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. у справі №20/1523, звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Шепетівської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання укладеної між відповідачами усної угоди купівлі-продажу на загальну суму 1 152 грн. недійсною з моменту її укладення відповідно до вимог ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, оскільки, на думку позивача, дана угода укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та застосування передбачених вказаною нормою наслідків.

Як встановлено податковим органом, при проведенні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства СПД ОСОБА_1, відповідно до укладеної між відповідачами 10.04.2000 року угоди, ВКФ "Дизайн" поставлено СПД ОСОБА_1 товар у кількості 1200 пляшок мінеральної води на загальну суму 1 152 грн., в тому числі ПДВ на суму 192 грн. Факт виконання вказаної угоди підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру серії 01АМ №567305 від 10.04.2000 року та податковою накладною №22 від 10.04.2000 року, на підставі якої сформовано податковий кредит.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися в повній мірі з такими висновками податкового органу, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, який підлягав застосуванню на час укладання спірної угоди, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Тобто, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання таких наслідків.

Так, матеріалами справи встановлено, що Косівською райдержадміністрацією м. Косів 04.10.1999 р. скасовано державну реєстрацію ВКФ "Дизайн" за рішенням власника та виключено з реєстру платників податку на додану вартість 20.09.1999 року.

Судами попередніх інстанцій правомірно взято до уваги Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом реалізації ВКФ "Дизайн" 1200 пляшок мінеральної води СПД ОСОБА_1 від 15.06.2005 р., відповідно до якої встановлено, що в ході перевірки факт одержання СПД ОСОБА_1 мінеральної води від ВКФ "Дизайн" та оплати її вартості не підтвердився, будь-які документальні свідчення цьому відсутні. Крім того, квитанція до прибуткового касового ордеру серії 01АМ №567305 від 10.04.2000 року та податкова накладна №22 від 10.04.2000 року не можуть вважатися належним доказом одержання відповідачем 1 будь-якої продукції від ВКФ "Дизайн", оскільки на вказаних первинних документах відсутній підпис останнього.

Виший адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та укладення спірної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності відповідача 2, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Разом з тим, позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження факту ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, який би було встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Докази на підтвердження факту порушення відповідачами встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані відповідачам в зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірного зобов'язання за спірним договором або відомості про наявність податкового боргу у відповідачів також в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій стосовно недоведеності податковим органом наявності умислу відповідачів щодо ухилення від сплати податків.

В частині позовних вимог Шепетівської ОДПІ щодо застосування наслідків недійсності договорів згідно ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, Вищий адміністративний суд України зазначає, що у зв'язку з недоведеністю укладення між відповідачами спірної угоди, відсутні підстави для застосування публічно правових санкцій.

Крім того, Вищий адміністративний суд зазначає, що чинний ЦК України (435-15) , не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК Української РСР. Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Беручи до уваги наведене, суд касаційної інстанції зазначає, що застосування публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угод, але відсутніх в ЦК України (435-15) на момент прийняття рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2005 р. та ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. у справі №20/1523 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. у справі №20/1523 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. у справі №20/1523 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

237 Кодексу адміністративного судочинства України237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)