Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Мироненка О. В.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції та визнання недійсним акту опису і арешту майна, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2004 року, -

У червні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із скаргою на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції та визнання недійсним акту опису і арешту майна.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2004 року, в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її в порядку, визначеному п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі на вказані судові рішення заявник ставить питання про їх скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення скарги.

Справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли під час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.02.2003 державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до вироку Івано-Франківського міського суду від 15.11.2002 про стягнення з ОСОБА_1 825 грн. боргу на користь ОСОБА_2 та 680 грн. на користь держави, яка згідно з відміткою у виконавчому провадженні надіслана боржниці 19.02.2004.

Згідно з вимогами ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що опис і арешт майна державним виконавцем 03.06.2004 було виконано на підставі і у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) . Такий захід державний виконавець вправі був застосувати для своєчасного і повного виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів. При складенні акту опису і арешту майна державним виконавцем дотримано вимоги п.5.6.11 "Інструкції про проведення виконавчих дій" щодо роз'яснення права на оскарження виконавчих дій до суду.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.