Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Фадєєвої Н.М., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Шкляр Л.Т.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос" та управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2007 року у справі №2-а-79/07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос" до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

У серпні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хмарочос" звернулося в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, в якому просило визнати частково нечинним рішення відповідача №741 від 24.07.2007 р. про застосування фінансових санкцій у вигляді стягнення 3502,22 грн. штрафу за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.01.2006 р. по 02.07.2007 р., а також просив зобов’язати відповідача відобразити у особовому рахунку 4851,00 грн., як сплату страхових внесків.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

_________________________________________________________________________________________________________________

Справа № К-287/08 К-428/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2007 року скасоване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача відобразити у особовому рахунку позивача кошти у сумі 4851,00 грн. Ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог у вказаній частині. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю "Хмарочос" та управління Пенсійного фонду України в м. Рівне звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких товариство з обмеженою відповідальністю "Хмарочос" просить змінити рішення суду апеляційної інстанції частково, скасувавши рішення суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Рівне просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання частково нечинним рішення відповідача №741 від 24.07.2007 р. про застосування фінансових санкцій, суди попередніх інстанцій виходили з того, що норми Господарського кодексу України (436-15) не можуть застосовуватися до спірних правовідносин і тому не можуть бути підставою задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Таким чином, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин вимог Господарського кодексу України (436-15) , а відтак про безпідставність вимог позивача у частині визнання частково нечинним рішення відповідача № 741 від 24.07.2007 р. у зв’язку з закінченням передбачених Господарським кодексом України (436-15) строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача відобразити в особовому рахунку ТОВ "Хмарочос", як сплату страхових внесків 4851,00 грн., перерахованих управлінням Державного казначейства у м. Рівне 13 січня 2004 року, варто зазначити наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Хмарочос" з 2004 по 1 січня 2006 року здійснювало свою господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку. Згідно відповіді управління Державного казначейства у м. Рівному на запит позивача, ТОВ "Хмарочос" 13.01.2004 р. внесло на рахунок місцевого бюджету за кодом бюджетної класифікації 16050100 "Єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб" 11550,00 грн., з яких було відраховано до управління Пенсійного фонду України у м. Рівному 4851,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 1 від 13.01.2004 р.

Вказаний перерахунок коштів було проведено ТОВ "Хмарочос" та управлінням Державного казначейства у м. Рівному на виконання вимог п.п. 2, 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва".

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що вказана сума не може бути відображена на особових рахунках інших платників збору на обов’язкове пенсійне страхування, а також не може бути використана управлінням Пенсійного фонду України у м. Рівному на власний розсуд.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що саме по собі не нарахування позивачем 32 % від фонду оплати праці за грудень 2003 року не може бути підставою для невідображення вказаної суми на особовому рахунку ТОВ "Хмарочос", оскільки це порушує майнові права товариства.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос" та управління Пенсійного фонду України в м. Рівне – відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2007 року – залишити без змін.