Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А., провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Деснянському районі м. Чернігова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2007 року та ухвалу Київського Апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1у Деснянському районному суді м. Чернігова пред'явила позов до УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

Вимоги обґрунтувала тим, що вона досягла пенсійного віку, у липні 2007 року звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком, надала всі необхідні документи, але протокольним рішенням комісії з призначення пенсій від 10 жовтня 2007 року в призначенні пенсії їй було відмовлено з тих підстав, що відсутні відомості про її постійне місце проживання в Україні. Зокрема, вона не надала документів, які підтверджують постійне місце проживання, реєстрацію, а саме: паспорт з відміткою про реєстрацію, довідку уповноваженого з місця проживання, реєстрації або посвідку про постійне місце проживання.

Вважає таку відмову неправомірною, оскільки вона є громадянкою України, постійно проживає у АДРЕСА_1, працює в Україні, займається адвокатською діяльністю, а отже, користується всіма правами громадянина України, у тому числі й на пенсійне забезпечення.

Просила визнати неправомірною відмову відповідача від 10 жовтня 2007 року та зобов'язати УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова призначити їй пенсію за віком відповідно до її трудового стажу, починаючи з 07 липня 2007 року.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1. частково задоволено.

Визнано неправомірною відмову УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова в призначенні ОСОБА_1пенсії за віком за протоколом від 10 жовтня 2007 року.

Зобов'язано УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова призначити ОСОБА_1пенсію за віком, відповідно до трудового стажу, починаючи з 10 липня 2007 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року апеляційну скаргу УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова залишено без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2007 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова оскаржило їх в касаційному порядку. В касаційній скарзі вказало на те, що рішення у справі судами першої та апеляційної інстанцій постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати їх та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар­га УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1є громадянкою України, досягла пенсійного віку і має право на призначення пенсії за віком.

У 1999 році вона перереєструвала свій закордонний паспорт для виїзду на постійне місце проживання за кордон та виїхала до Німеччини, а тому, відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратила право на виплату пенсії на весь час проживання за кордоном з моменту досягнення пенсійного віку.

Після повернення на постійне місце проживання в Україну 10 липня 2007 року ОСОБА_1звернулася до УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова із заявою про призначення їй пенсії за віком. До заяви були надані подання, трудова книжка, довідка про заробіток та довідка про трудовий стаж. Проте, нею не було надано документ, який засвідчує її місце проживання (реєстрацію) в Україні.

Протокольним рішенням УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова від 10 жовтня 2007 року № 690066 ОСОБА_1було відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки нею не були надані відомості про її місце реєстрації та постійне місце проживання.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір, виходили з того, що УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова не було дотримано вимог пункту 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (z1566-05) , що призвело до порушення права ОСОБА_1на призначення пенсії за віком.

Вказаний Порядок Пенсійним Фондом України розроблений та затверджений відповідно до положень статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 5 цього Порядку у разі, якщо до заяви додані не всі документи, орган, що призначає пенсію, повинен письмово повідомити особу, яка подала відповідну заяву, про те, які саме документи необхідно подати додатково. Про це в заяві робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Судами встановлено, що будь-яке письмове повідомлення про необхідність надання додаткового документу, у тому числі й довідки з місця проживання чи паспорта, ОСОБА_1не направлялося. Тому, про необхідність надання такого документу вона знати не могла.

Між тим, в суді першої інстанції ОСОБА_1надала довідку ВГІПС Чернігівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 23 листопада 2007 року, згідно з якою вона проживає у АДРЕСА_1

УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова не надало доказів, які б спростовували факт постійного проживання Атрощенко Н.А за вказаною адресою в м. Чернігові на час звернення за призначенням пенсії. У зв'язку з цим безпідставним є посилання УПФУ на те, що довідка ВГІПС Чернігівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 23 листопада 2007 року є необ'єктивною.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позов ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.