Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні

на постанову господарського суду Херсонської області від 04 грудня 2006 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року

у справі № 7/245-АП-06

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень та рішень, -

У травні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 000561702/0 від 13 квітня 2006 року, № 000571702/0 від 13 квітня 2006 року, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000581702/0 від 13 квітня 2006 року, № 000591702/0 від 13 квітня 2006 року.

Постановою господарського суду Херсонської області від 04 грудня 2006 року позов задоволено частково.

Визнані нечинними податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні № 000561702/0 від 13 квітня 2006 року про нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 940 262, 16 грн., № 000571702/0 від 13 квітня 2006 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 688, 30 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 844, 00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000581702/0 від 13 квітня 2006 року про нарахування штрафу в розмірі 600, 00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000591702/0 від 13 квітня 2006 року про нарахування штрафу в розмірі 70 000, 00 грн.

В решті позову відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року постанову господарського суду Херсонської області від 04 грудня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 04 грудня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року, винести нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Херсоні провела перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування позивачем за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 190/17-223 від 04 квітня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 7.2.1 п. 7.2, підпункту 7.4.4, підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження сум податку на додану вартість на 17 815, 00 грн., в тому числі за листопад 2004 року на 374, 00 грн., за квітень 2005 року на 127, 00 грн., за липень 2005 року на 2 535, 00 грн., за серпень 2005 року на 14 394, 00 грн., за вересень 2005 року на 216, 00 грн., за грудень 2005 року на 172, 00 грн.; ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало вираз у реалізації товару (послуг) за готівку в листопаді 2004 року за готівкові кошти без застосування реєстратора розрахункових операцій, про що свідчить надходження торгової виручки від продажу товарів на суму 14 000, 00 грн.; ст. 1, ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", що мало вираз в реалізації товару (послуг) за готівку в листопаді 2004 року за готівкові кошти без придбання торгового патенту, про що свідчить надходження торгової виручки від продажу товарів в сумі 14 000, 00 грн. на розрахунковий рахунок.; порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", що мало вираз в заниженні суми валового доходу на 103 721, 38 грн., в тому числі у І кварталі 2005 року на 80 444, 01 грн., у ІІ кварталі 2005 року на 4 731, 28 грн., у ІІІ кварталі 2005 року на 18 545, 99 грн.; порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз в тому, що до складу валових витрат включені витрати не підтверджені розрахунковими (платіжними) документами на суму 21 144 800, 00 грн., в тому числі у ІV кварталі 2004 року на суму 1 808 000, 00 грн., у І кварталі 2005 року на суму 3 243 000, 00 грн., у ІІІ кварталі 2005 року на суму 7 407 200, 00 грн., у ІV кварталі 2005 року на суму 6 973 000, 00 грн.; порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз у включенні до складу валових витрат, що не пов'язані з веденням підприємницької діяльності.

13 квітня 2006 року ДПІ у м. Херсоні на підставі акта перевірки прийняла:

- податкове повідомлення - рішення № 000561702/0, яким позивачу визначила суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2 940 262, 16 грн., у тому числі 2 940 262, 16 грн. - основний платіж;

- податкове повідомлення - рішення № 000571702/0, яким позивачу визначила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 722, 50 грн., у тому числі 17 815, 00 грн. - основний платіж та 8 907, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000591702/0, яким згідно п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосувала суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 70 000, 00 грн.;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000581702/0, яким згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" до позивача застосувала суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 600, 00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних мотивовані тим, що висновки акта перевірки спростовуються встановленими по справі обставинами та нормами матеріального права.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який з 01 січня 2004 року втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що між позивачем та ПФ "Унісон" і суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2. були укладені договори поставки продукції № 32 від 13 січня 2005 року та № 35 від 13 січня 2005 року.

ПФ "Унісон" та суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2. на виконання умов договорів здійснили попередню оплату в розмірі 100 330, 38 грн. та в розмірі 5 000, 00 грн.

Товар ПФ "Унісон" та суб'єкту підприємницькій діяльності - фізичній особі ОСОБА_2. поставлений не був.

Враховуючи те, що сума попередньої оплати поступила на рахунок позивача не за фактично поставлені товари, а позивачем не були понесені документально підтверджені витрати, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у позивача за наслідками операцій з ПФ "Унісон" і суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2. чистого доходу в розумінні ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Згідно ч. 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який з 01 січня 2004 року втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

До складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац четвертий підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього ж Закону).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач в період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року придбав у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 товари на загальну суму 20 812 226, 33 грн., що підтверджується відповідними податковими накладними з урахуванням того, що відповідно до абзацу третього підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а тому позивач відповідно до вищевикладених положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) правомірно відніс до валових витрат суми витрат на придбання товару.

Спростовуючи порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що придбані бетон та послуги по доставці міксером, електролампи Philips в кількості 4 шт., щотижневики в кількості 35 шт. у ВП ВАТ Компанія "Нортек-Азот", ПП "Шторм", ПП ОСОБА_4. відповідно були продані суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5., тобто використані позивачем в господарській діяльності з урахуванням вимог п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а суми витрати, в тому числі, суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні цих товарів, мають бути віднесені до валових витрат та податкового кредиту відповідно.

При цьому суди вірно виходили з того, що висновки відповідача в частині включення позивачем до валових витрат сум фінансової допомоги не були підтверджені відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того що, неведення позивачем Книги обліку доходів і витрат платника податку не тягне за собою відповідальності у вигляді донарахування суми податку.

Суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли обґрунтованого висновку про часткову безпідставність висновків акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.1 п. 7.2, підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням того, що під час розгляду справи позивачем були представлені оформлені належним чином податкові накладні ПП "Дінікс-Компані" № 79 від 29 серпня 2005 року на суму 85 565, 59 грн., в тому числі податок на додану вартість - 14 260, 93 грн., ТОВ "Бізон-Львів" № 000568 від 19 вересня 2005 року на суму 1 345, 68 грн., в тому числі податок на додану вартість - 224, 00 грн., ХП "Кленовий лист" філіалу ППДМН "ВАТ "Укртранснафта" б/н від 18 липня 2005 року на суму 15 191, 22 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2 531, 87 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно абзацу другого підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону непідтвердження сум податку на додану вартість, включених до податкового кредиту, через відсутність на момент проведення перевірки податкових накладних не тягне за собою нарахування податкового зобов'язання, а лише відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Спростовуючи порушення позивачем ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 1, ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що з урахуванням положень п. 2.7 Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (z0237-01) (яка діяла в листопаді 2004 року), зарахування коштів на рахунок позивача за дверне полотно та коробку МДФ від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6. в листопаді 2004 року, що підтверджується випискою ХФ КБ "Західінкомбанк" за 02 листопада 2004 року, не вважається готівковим розрахунком, а тому висновки акта перевірку про необхідність проведення цієї розрахункової операцій через реєстратор розрахункових операцій та придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності є безпідставними з урахуванням того, що вимоги щодо придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності та проведення розрахункової операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій поширюються саме на операції із готівковою формою розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Херсонської області від 04 грудня 2006 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 04 грудня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.