Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Смоковича М.І.

Сороки М.О.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши розгляд справи у порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року,-

У лютому 2005 року позивач звернувся в суд із позовом до Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства. Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державного бюджету на його користь 10 000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що 23 вересня 2004 року щодо нього був складений адміністративний протокол за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим в цей же день він був доставлений до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві як правопорушник та поміщений за грати, де він пробув до 9.00 годин ранку наступного дня. З огляду на те, що 27 вересня 2004 року провадження в адміністративній справі щодо нього судом було закрито з підстави відсутності в його діях складу адміністративного передбаченого ст. 185 Кодексу України адміністративні правопорушення. У зв'язку з незаконними діями працівників міліції, він був позбавлений права проводити відео-зйомку, що не заборонено чинним законодавством. Крім того, зазначив, що затримання призвело до порушення його нормальних життєвих зв"язків, він не міг спілкуватися з дружиною та дітьми, із своїми товаришами, як приватний підприємець, не міг виконувати свої обов'язки, був психологічно подавлений. Вказані незаконні дії працівників міліції, пов'язані з незаконним його арештом та позбавлення волі протягом двадцяти чотирьох годин заподіяли йому моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2005 року позов визнано неподаним та повернуто.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2005 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу суду першої інстанції від 21 березня 2005 року скасовано, з підстав її незаконності. Справу направлено до того ж суду для вирішення питання прийняття заяви.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2005 року зазначена вище позовна заява була залишена без руху та надано строк до 19 серпня 2005 року для усунення недоліків.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто із відповідача на користь позивача 500 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, провадження у справі слід закрити.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що 23 вересня 2004 року щодо позивача був складений адміністративний протокол за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим в цей же день його було доставлено до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві як правопорушника та поміщено за грати, де пробув до 9.00 годин ранку наступного дня. З огляду на те, що 27 вересня 2004 року провадження в адміністративній справі щодо позивача судом було закрито з підстави відсутності в його діях складу адміністративного передбаченого ст. 185 Кодексу України адміністративні правопорушення. У зв'язку з незаконними діями працівників міліції, позивач був позбавлений права проводити відеозйомку, що не заборонено чинним законодавством. Крім того, позивач зазначив, що затримання призвело до порушення його нормальних життєвих зв"язків, він не міг спілкуватися з дружиною та дітьми, із своїми товаришами, як приватний підприємець, не міг виконувати свої обов'язки, був психологічно подавлений. Вказані незаконні дії працівників міліції, пов'язані з незаконним його арештом та позбавлення волі протягом двадцяти чотирьох годин заподіяли йому моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку щодо виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями працівників Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, оскільки позивача було незаконно застосовано адміністративне затримання, що потягло за собою порушення його нормальних життєвих зв'язків, обмеження у спілкуванні з дружиною, дітьми та із його товаришами, а також перешкоджання, як приватному підприємцю, у виконанні своїх обов'язків.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства справа адміністративної юрисдикції вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст. 3 КАС України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 Кодексу, на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, зазначених в якості відповідачів.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом під час розгляду справи було допущено порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення ними незаконних рішень.

За таких обставин, згідно вимог ст. 228 КАС України, оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі повинно бути закрито.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу представника Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року скасувати.

Закрити провадження у адміністративній справі позовом ОСОБА_1 до Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції цивільного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.