К-196/07 Про стягнення заборгованості по заробітній платі - 17.02.2009 Прийняття

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Територіального управління державної судової адміністрації України у Вінницькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_24 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2006 року, -

В лютому 2006 року позивачі, працівники Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, звернулися до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Територіального управління державної судової адміністрації України у Вінницькій області з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 червня 2006 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_1. - 9695 гривень 19 копійок, ОСОБА_2 - 2772 гривні 84 копійки, ОСОБА_3 - 9262 гривні 83 копійки, ОСОБА_4 - 6950 гривень 97 копійок, ОСОБА_5 - 5069 гривень 42 копійки, ОСОБА_6 - 10105 гривень 63 копійки, ОСОБА_7 - 2580 гривень 98 копійок, ОСОБА_8 - 7630 гривень 41 копійка, ОСОБА_9 - 4880 гривень 11 копійок, ОСОБА_10 - 6416 гривень 04 копійки, ОСОБА_11 - 10286 гривень 12 копійок, ОСОБА_12 - 6919 гривень 93 копійки, ОСОБА_13 - 3217 гривень 79 копійок, ОСОБА_14 - 2724 гривні 18 копійок, ОСОБА_15 - 4284 гривні 32 копійки, ОСОБА_16. - 1892 гривні 30 копійок, ОСОБА_17 - 3842 гривні 08 копійок, ОСОБА_18 - 6792 гривні 83 копійки, ОСОБА_19- 3252 гривні 72 копійки, ОСОБА_20 - 3419 гривень 33 копійок, ОСОБА_21 - 3509 гривень 81 копійка, ОСОБА_22 - 6695 гривень 81 копійка,ОСОБА_23 - 2388 гривень 90 копійок. В задоволенні позову до Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області - відмовлено. Постанову суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць в сумі 350 гривень кожному позивачу допущено до негайного виконання.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2006 року постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 червня 2006 року скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, представник позивачів ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Позивачами ставиться питання про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 1995 по 2005 роки, яка виникла в зв'язку з неврахуванням при її обчисленні положень чинного законодавства. Розміри заборгованості, на їх думку, підтверджені висновком судової економічної експертизи № 05-03/56, проведеної аудиторською фірмою "Слауді і К".

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Відповідно до частини 2 статті 123 Закону України "Про судоустрій України" розмір заробітної плати працівників апарату судів та працівників державної судової адміністрації, їх побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом про державну службу, іншими нормативними актами і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців апаратів законодавчої та виконавчої влади.

З метою вдосконалення оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" від 13 грудня 1999 року № 2288 (2288-99-п) .

Вказаною постановою, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено схеми посадових окладів, а також розміри надбавок за ранги державних службовців, дипломатичні ранги та спеціальні звання. Також цією постановою керівникам судів надано право в межах установленого фонду заробітної плати здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці (підпункт 2 пункту 2) та надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати (підпункт 3 пункту 2).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та, приймаючи нову про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що преміювання працівників суду та надання їм матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і допомоги на оздоровлення не є обов'язковим, оскільки їх здійснення є лише правом, наданим керівникам судів, що обмежено установленим фондом оплати праці і кожному з позивачів в певні періоди часу такі виплати здійснювалися.

Позивачі ж не надали доказів тому, що за наявності відповідного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці, відповідачі не виплачували працівникам суду премії та не надавали матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення.

Окрім цього, як вірно зазначив апеляційний суд, в основу свого рішення суд першої інстанції поклав висновок судової економічної експертизи, як єдиний доказ, що підтверджує вимоги позивачів. Однак, в указаному висновку, як і в позовній заяві та постанові суду, окрім наведення певних норм права, що регулюють питання фінансування судової гілки влади, відсутні посилання на конкретні положення закону щодо нарахування заробітної плати працівникам суду, що були порушені відповідачами при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачам.

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що при ухваленні рішення апеляційним судом порушено норми матеріального і процесуального права. -

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, якщо суди першої та апеляційної інстанцій не порушили норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_24 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2006 року - без змін.