Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення)

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 року

та постанову Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2007 року

по справі № 6/55-1024

за позовом Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення)

до Відкритого акціонерного товариства "Українська тютюнова компанія"

про продовження строку умовного адміністративного арешту, -

Бучацька міжрайонна державної податкової інспекції (Монастириське відділення) звернулась до Господарського суду Тернопільської області з поданням про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів платника податку – ВАТ "Українська тютюнова компанія", який був вжитий щодо підприємства-відповідача на підставі рішення податкового органу від 02.03.2007 року.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 року у даній справі у задоволенні подання відмовлено з огляду на неправомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким подання задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги, викладені в поданні, заявник мотивував відмовою платника податків від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів для перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі (п.п. "г" п.п. 9.1.2 п.9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі – Закон №2181).

Як вбачається із матеріалів справи, 02 березня 2007р., начальником Бучацької МДПІ прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків - ВАТ "Українська тютюнова компанія" за наявності обставин, передбачених п.п. "г" п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону №2181.

У зв’язку із закінченням терміну адміністративного арешту, 05.03.2007р. Бучацька МДПІ звернулась до суду, в порядку ст. 9 Закону №2181, з поданням про його продовження на строк до повного погашення платником податкового боргу.

Податковий орган вважає, що існує загроза відчуження боржником нерухомого майна, що може призвести до неможливості погашення бюджетної заборгованості в примусовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні подання, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Згідно п.п. 9.1.2. п. 9.1. ст. 9 цього Закону арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів оподаткування.

Відповідно до п.п. 9.3.3. п. 9.3. ст. 9 Закону № 2181 арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку.

Судами встановлено, що в рішенні начальника Бучацької МДПІ від 02 березня 2007 року № 1/24-19 про застосування адміністративного арешту активів платника податків відсутні дані про час, на який застосовано адміністративний арешт.

Компетенцією суду є продовження строку адміністративного арешту, а не його встановлення чи поновлення, тобто судом може бути прийнято рішення за результатами розгляду подання МДПІ до закінчення строку адміністративного арешту.

Згідно абзацу 2 п.п. 9.3.3. п. 9.3. ст. 9 Закону України № 2181 суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання звернення податкового органу (без врахування годин, що припадають на неробочі дні).

Відсутність в рішенні МДПІ терміну застосування адміністративного арешту унеможливлює встановлення своєчасності звернення податкового органу в суд до закінчення строку адміністративного арешту.

Крім цього встановлено, що загальна сума податкових зобов’язань ВАТ "Українська тютюнова компанія" складає 3 млн. 442 тис. грн., а відповідно до актів опису активів підприємства, на які поширюється податкова застава, в податковій заставі перебуває рухоме майно платника податків на загальну суму 5 млн. 424 тис. 513 грн. Таким чином, суди дійшли вірного висновку, щодо відсутності підстав вважати, що відчуження нерухомого майна може загрожувати зникненню або зменшенню активів описаного майна.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення) залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2007 року по справі № 6/55-1024 залишити без змін.

Справу № 6/55-1024 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.