Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Смоковича М.І.

Сороки М.О.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Тернопільській області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Бучацькому та Монастирському районах про скасування постанов начальника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Монастирському районі від 6 травня 2003 року та від 15 березня 2004 року за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 2 березня 2005 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 8 квітня 2005 року, Тернопільського міськрайонного суду від 22 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 14 червня 2005 року,-

У грудні 2004 року позивачі звернулися в суд із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Тернопільській області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Бучацькому та Монастирському районах про скасування постанов начальника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Монастирському районі від 6 травня 2003 року та від 15 березня 2004 року. Свої вимоги обґрунтовують тим, що постанови начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Монастирському районі від 6 травня 2003 року та від 15 березня 2004 року підлягають скасуванню, оскільки вони винесені із порушенням норм чинного законодавства. Просять встановити суми щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 в розмірі 70% втрати працездатності виходячи із відкорегованого середньомісячного заробітку в сумі 562, 38 грн. та зростання у 2003 році середньої зарплати в галузях народного господарства в 1,52 р., що становить 453 грн. 50 коп. довічно. Також просять встановити суму щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 в розмірі 70 % втрати працездатності виходячи із визначеного розрахунку відкореговаиого середньомісячного заробітку 619,97 грн. та зростання у 2003 році середньої зарплати в галузях народного господарства в 1,52 р., що становить 499 грн. 94 коп. довічно.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 2 березня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням позивачі звернулися до суду першої інстанції із заявою про роз'яснення рішення від 2 березня 2005 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 8 квітня 2005 року відмовлено в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 8 квітня 2005 року, позивачі звернулися зі скаргою до суду апеляційної інстанції, через суд першої інстанції, щодо скасування судового рішення.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 22 квітня 2005 року апеляційну скаргу позивачів залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 7 травня 2005 року.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 14 червня 2005року апеляційну скаргу позивачів відхилено, рішення суду першої інстанції від 08 квітня 2005 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 2 березня 2005 року, ухвалами від 8 квітня 2005 року і від 22 квітня 2005 року та ухвалою суду апеляційної інстанції від 14 червня 2005року, позивачі звернулися із касаційними скаргами до Верховного Суду України, який листом на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року №697-У (697-16) передав для розгляду цивільну справу до Апеляційного суду Волинської області.

Апеляційний суд Волинської області листом від 9 липня 2007 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

В касаційних скаргах позивачі просять скасувати рішення та ухвали суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 211 КАС України сторони мають право на оскарження в касаційному порядку судових рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. Правомірність рішення суду першої інстанції від 2 березня 2005 року та ухвали цього ж суду від 22 квітня 2005 року не переглядались в апеляційному порядку, у зв'язку з чим в цій частині касаційна скарга не може бути розглянута, а касаційне провадження в частині було відкрито помилково.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що подана позивачами заява про роз'яснення рішення суду першої інстанції від 2 березня 2005 року не містить конкретних посилань щодо неясності рішення в цілому чи окремих його частин.

З огляду на викладене, ухвала суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам процесуального права, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

Доводи касаційних скарг висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційних скаргах, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів-

Закрити касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 2 березня 2005 року та ухвалу цього ж суду від 22 квітня 2005 року.

Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 8 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 14 червня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.