Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 02 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаїва про захист права на пенсійне забезпечення,

В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому вказував, що у січні 1992 року він набув право на пенсійне забезпечення та отримував пенсію.

Після виїзду у жовтні 2003 року на постійне проживання до Німеччини йому було припинено пенсійні виплати. Посилаючись на те, що такі дії відповідача порушують його конституційні права, Кисляк О.М. просив визнати їх неправомірними, зобов'язавши поновити йому виплату пенсії.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаїва від 07 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 02 квітня 2007 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено за безпідставністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені по справі судові рішення з мотивів порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року та статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року пенсія (за винятком пенсій внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання) за час перебування пенсіонера за кордоном, куди він виїхав для постійного проживання, не виплачується. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються лише за 6 місяців наперед перед виїздом.

Встановивши, що на даний час двосторонніх угод між Україною та Німеччиною щодо соціального забезпечення громадян іншої країни не укладено, судами попередніх інстанцій було зроблено вірний висновок про відсутність законних підстав для задоволення вимог позивача.

Посилаючись на неконституційність наведених положень законів,

ОСОБА_1 не врахував тієї обставини, що згідно статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" повноваження стосовно прийняття рішення та надання висновку у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, оскільки положення статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не визнані неконституційними, вони є обов'язковими для всіх громадян, підприємств, установ та організацій і підлягають застосуванню на всій території України, доки їх не буде змінено чи скасовано новим законом або визнано неконституційними.

Відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій зроблених у даній справі, оскільки такі відповідають вимогам матеріального права. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 02 квітня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.