Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засіданні Александровій Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сніговик" до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька про визнання дій неправомірними та недійсним рішення, яка переглядається за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 31 травня 2006 року й ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14 серпня 2006 року

У березні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сніговик" (ТОВ "Торговий дім "Сніговик", Товариство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька (ДПІ) про визнання дій неправомірними, а рішення недійсним.

Зазначали, що податковою інспекцією проведена перевірка щодо контролю за здійсненням Товариством розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

За наслідками перевірки складено акт про невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а відтак прийнято рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкції.

Посилаючись на те, що перевірку здійснено податковим органом без дотримання вимог законодавства щодо порядку її проведення, та відсутність встановлених перевіркою порушень, просили визнати такі дії неправомірними, а рішення ДПІ у Калінінському районі міста Донецька від 23 лютого 2006 року №66/0000352342/0 недійсним.

Постановою господарського суду Донецької області від 31 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14 серпня 2006 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і постановити нове, про відмову в позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Сніговик" є юридичною особою.

Також встановлено, що Державною податковою інспекцією у Калінінському районі міста Донецька в лютому 2006 року проведено перевірку щодо контролю за здійсненням Товариством розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

Перевірка здійснена на підставі наказу Голови Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 31 січня 2006 року "Про формування мобільних груп обласного апарату" та Плану-графіку перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у готівковій та безготівковій сфері та хронометражних обстежень на лютий 2006 року, затвердженого заступником голови ДПА у Донецькій області.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 06 лютого 2006 року №000381 із висновком про невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків Товариства сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (відповідно акту інвентаризації наявності коштів на місці проведення розрахунків сума готівкових складає 31 383,34 грн, а відповідно до денного звіту РРО від 06 лютого 2006 року о 12 годині 04 хвилині сума готівкових коштів склала 0.00 грн).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 23 лютого 2006 року №66/000352342/0, яким визнано порушення Товариством пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тобто не забезпечення відповідності наведених сум готівкових коштів, і за правилами статті 22 цього Закону застосовано штрафну (фінансову) санкцію розміром 156 916,70 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що посадовими особами відповідача безпідставно враховано суму коштів у розмірі 31 393,34 грн як таку, що знаходилася на місці проведення розрахунків, оскільки факти реалізації товарів чи здійснення розрахунків із покупцями за продані товари ними не встановлені.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, відповідно до пунктів 1, 3, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 №265-95/ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Закону за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Крім того, статтею 22 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Відповідно до статті 2 Закону розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

За змістом цієї норми, для наявності розрахункової операції місце отримання засобу платежу повинно співпадати з місцем реалізації товару, за умови використання засобу платежу.

Місце проведення розрахунків визначене як місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Чинні нормативні акти визначають, що розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Судами правильно відзначено, що обов’язковою ознакою для застосування санкцій, які нараховані позивачу, є наявність розрахункової операції.

Як вбачається з матеріалів справи, місцем проведення розрахунків у ТОВ "Торговий дім "Сніговик" є каса, а відповідно до касового чеку від 06 лютого 2006 року станом на 12 годину 04 хвилину сума готівкових коштів в касі склала 0 грн, що підтверджується і актом перевірки, згідно якого факт реалізації товару у позивача не встановлювався.

В той же час, кошти в розмірі 31 383,34 грн знаходилися в іншому місці (сейфі), що помилково розцінено місцем проведення розрахунків.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки фактів продажу товарів, здійснення розрахунків із покупцями за продані товари, зберігання готівкових коштів на місці проведення розрахунків зафіксовано не було, то у податкового органу не було підстав для застосування штрафної санкції відповідно до статті 22 Закону.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 31 травня 2006 року й ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14 серпня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 – 239 КАС України (2747-15) .