Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засіданні Александровій Я.А.,

за участю представників відповідача Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області – Гуменюка Б.С., Петрішака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної пожежної частини №14 по охороні відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, яка переглядається за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 24 травня 2006 року й ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року

У березні 2006 року Державна пожежна частина №14 по охороні відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" (ДПЧ №14) звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Зазначали, що податковою інспекцією проведена позапланова документальна перевірка дотримання пожежною частиною вимог податкового та валютного законодавства по утриманні податку з доходів фізичних осіб.

За наслідками перевірки донараховано за 2004 рік податок з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород осіб рядового та начальницького складу Міністерства надзвичайних ситуацій України, та винесено податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафу й пені за несвоєчасну його сплату.

Посилаючись на те, що податковий борг відсутній, просили визнати податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2005 року №000101011730/0 й №0000991730/2 недійсними та зобов’язати ДПІ у Надвірнянському районі зарахувати в рахунок майбутніх платежів перерахований ДПЧ №14 протягом 2004 року до місцевого бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 59667,93 грн.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 24 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПЧ №14, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і постановити нове, про відмову в позові.

Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ДПІ у Надвірнянському районі проведено позапланову документальну перевірку з дотримання ДПЧ №14 по охороні ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" вимог податкового та валютного законодавства щодо утримання податку з доходів фізичних осіб за період з 01 січня 2004 року по 30 грудня 2004 року за наслідками якої складено акт перевірки від 29 серпня 2005 року №28717/25573783.

Згідно цього акта, позивачу донараховано за 2004 рік податок з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород осіб рядового та начальницького складу МНС України в загальній сумі 65515,18 грн. Винесено податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2005 року №000101011730/0 про нарахування штрафу в розмірі 50% від донарахованої суми податку (32757,69 грн) та податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2005 року №0000991730/2 про нарахування пені за несвоєчасну сплату штрафу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що ДПЧ №14 не порушено порядку сплати податку з доходів фізичних осіб, передбаченого чинним законодавством.

З такими висновками колегія суддів погоджується частково.

Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно пункту 22.7. статті 22 Закону суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

У період з 15 січня 2004 року по 05 січня 2005 року діяв Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (44-2004-п) .

Пунктами 4, 5 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошовою забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (44-2004-п) податок з доходів фізичних осіб, утриманий з грошовою забезпечення, не перераховується на єдиний казначейський рахунок держбюджету, а джерелом виплати грошової компенсації особам рядового та начальницького складу, є нарахована сума податку з доходів фізичних осіб, утриманою з грошового забезпечення, яка залишається в розпорядженні відповідних установ (організацій, підприємств) для здійснення рівноцінної та повної компенсації.

Згідно пункту 10 цього Порядку, територіальний орган Держказначейства та установи банків за платіжними дорученими провадять видачу готівки для здійснення виплат грошового забезпечення без сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до держбюджет.

Окрім цього, підпунктом 1.3 Наказу Міністерства Фінансів України від 22 січня 2004 року №22 (z0108-04) "Про встановлення механізму реалізації Порядку виплат грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу, органи Державного казначейства України на підставі звітів, отриманих від розпорядників бюджетних коштів відображають: суму не перерахованих розпорядниками бюджетних коштів податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних особами рядового і начальницького складу, як здійснені видатки загального та/або спеціального фондів державного бюджету в межах бюджетних асигнувань.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що у 2004 році ДПЧ №14 використовувала суми утриманого податку з доходів фізичних осіб виключно на рівноцінну і повну компенсацію втрат доходів цієї категорії громадян.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до підпункту 8.1.2. пункту 8.1. статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом, ґрунтуються на помилковому трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Разом з тим, встановивши, що позивачем безпідставно перераховано до місцевого бюджету податок з доходів фізичних осіб, суди дійшли помилкового висновку про зобов’язання податкової інспекції зарахувати в рахунок майбутніх платежів перерахований пожежною частиною протягом 2004 року податок в загальній сумі 59667,93 грн.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, зокрема в картках особових рахунків платників, регламентується Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року №276 (z0843-05) , зареєстрованої у Мін'юсті України 02 серпня 2005 року за №843/11123 (Інструкція).

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції залежно від призначення платежів особові рахунки платників відкриваються податковими органами, зокрема, за формою особового рахунку ф. 15 - для здійснення обліку платежів, за якими законодавством не передбачено подання платником податкових декларацій (розрахунків).

Оскільки Законом №889-IV (889-15) передбачено подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ), який не є податковою декларацією, податковий борг у таких платників податків виникає лише у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати відповідної суми податкового зобов'язання, нарахованого органом ДПС за актом документальної перевірки та узгодженого відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, оскільки відображення у довідці даних бухгалтерського обліку підприємства, а саме: нарахованого до сплати та не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб, не передбачено чинним законодавством, то податкова інспекція у Надвірнянському районі Івано-Франківської області не наділена повноваженнями зараховувати в рахунок майбутніх платежів неправильно перерахований ПДФО.

Тобто, оскільки подання декларації по ПДФО чинним законодавством не передбачено, то податкова інспекція заповнює особовий рахунок за формою №15, в якому відображається сума сплати цього податку в цілому.

Нарахування ПДФО чи розмір заборгованості до цих документів не заноситься, а тому податкова не може провести таке зарахування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Без встановлення такого порушення, суди дійшли помилкового висновку про покладення на податкову інспекцію обов’язку вчинити дії, що не випливає із повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 24 травня 2006 року й ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року в частині визнання податкових повідомлень-рішень недійсними залишити без змін, а в решті оскаржувані рішення скасувати і постановити нове, про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239 КАС України.