Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Каліушку Ф.А.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.2006 по справі № 18/313/06-АП

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Стимул-плюс"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Краусс-Інтел"

про визнання недійсним договору,

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулася до суду із позовною заявою (з уточненням), в якій просить визнати недійсним договір поставки феросплавів від 01.06.2004 № 06/2005/01, укладений між відповідачами, та стягненням в доход держави грошових коштів в сумі 971 706,77 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 22.06.2006 - позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що підприємницька діяльність ТОВ "Краусс-Інтел" здійснювалась з метою отримання прибутку, у т. ч. за рахунок несплати податків, а отже усі складові частини такої діяльності, у т. ч. як укладання спірної угоди, направлені на досягнення такої мети. Отримання прибутку шляхом ухилення від сплати податків є діями, що суперечать як інтересам держави так і інтересам суспільства.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.2006 по справі № 18/313/06-АП постанову Господарського суду Запорізької області від 22.06.2006 змінено, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір від 01.06.2004 № 06/2005/01, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

При цьому судами встановлені фактичні обставини про те, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.10.2005 було визнано недійсними установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту їх реєстрації. Згідно відповіді ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 9139/10/10014 від 17.10.2006 запис до Єдиного державного реєстру щодо ТОВ "Краусс-Інтел" не внесено, отже підприємство перебуває у державному реєстрі.

Суд апеляційної інстанції на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, визнав, що договір підлягає визнанню недійсним, оскільки ТОВ "Краусс-Інтел" діяло з конкретною метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою доходів від оподаткування. Вказане підтверджується матеріалами справи та актом перевірки ТОВ "Стимул-плюс", з якого вбачається, що ТОВ "Краусс-Інтел" з моменту реєстрації до ДПІ не звітувало, податків не нараховувало та не сплачувало.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився із застосуванням судом першої інстанції юридичних наслідків до відповідача-1 на підставі ст. 208 Господарського кодексу України, оскільки в даному випадку ТОВ "Стимул-плюс" є добросовісним набувачем товару. Виконав свої зобов'язання за спірним договором, а саме за період II-III квартали 2004 року прийняв від відповідача-2 товар виробничо-технічного призначення згідно видаткових та податкових накладних та актів прийняття-здачі на загальну суму 971 706,77 грн. та здійснив розрахунки за зазначений період шляхом взаємозаліку на суму 912 306,77 грн. та грошовими коштами на суму 59400 грн., що підтверджується актами взаємозаліків, первинними бухгалтерськими документами та розрахунками. Відповідно враховуючи те, що відповідач 2 відсутній за адресою, а його засновника не встановлено то і застосувати правові наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України неможливо, і захищаючи інтереси одного суб'єкта, не можна порушувати законних прав та інтересів інших господарюючих суб'єктів.

Відповідно пославшись на ч. 4 ст. 13 Конституції України, суд визнав, що визнання угоди недійсною, позбавляє відповідача-1 права власності на придбані товари, що є порушенням ст. 41 Конституції України, а тому в частині стягнення суми за угодою, в позові відмовлено.

Не погодившись із постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.2006 по справі № 18/313/06-АП, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ), подала касаційну скаргу на зазначене судове рішення, яке просить скасувати та задовольнити позов, обґрунтовуючи тим, що судом невірно надана юридична оцінка тому факту, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про визнання в установленому чинним законодавством порядку недійсними установчих (статутних) документів. Крім того скаржник звертає увагу на те, що укладення договору з метою, суперечною інтересам держави підтверджується ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Також скаржник не може погодитись із позицією суду, оскільки для визнання угоди недійсною на підставі ст. 207 Господарського кодексу України і настання відповідних наслідків (ст. 208 Господарського кодексу України) достатньо наявності умислу однієї сторони на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства. І оскільки такі угоди не створюють юридичних наслідків, тому за недійсною угодою сторона не може набути право власності.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно враховуючи підстави виникнення спору, необхідно зазначити, що ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, оскільки суд апеляційної інстанцій встановив фактичне виконання договору ТОВ "Стимул-плюс" і ТОВ "Краусс-Інтел", та враховуючи, що позивач обґрунтовує свої вимоги рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.10.2005, яким визнані недійсними установчі документи відповідача - ТОВ "Краусс-Інтел", суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами ТОВ "Краусс-Інтел" встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

При цьому суд касаційної інстанції також погоджується із висновок суду апеляційної інстанції про те, що договір підлягає визнанню недійсним, оскільки ТОВ "Краусс-Інтел" діяло з конкретною метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою доходів від оподаткування. Вказане підтверджується матеріалами справи та актом перевірки ТОВ "Стимул-плюс", з якого вбачається, що ТОВ "Краусс-Інтел" з моменту реєстрації до ДПІ не звітувало, податків не нараховувало та не сплачувало. Крім того, оскільки встановлено, що засновники ТОВ "Краусс-Інтел" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали наміру, бажання та здібностей для створення господарського товариства і забезпечення його господарської діяльності, ніякого договору про створення ТОВ не укладали, а статутні документи згаданого підприємства сфальсифіковані, а осіб що вчинили злочин до теперішнього часу не встановлено, - суд касаційної інстанції погоджується із позицією суду апеляційної інстанції про те, що оспорений договір підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим суд касаційної інстанції зазначає, що, суд апеляційної інстанції не погодився із застосуванням судом першої інстанції юридичних наслідків до відповідача-1 на підставі ст. 208 Господарського кодексу України, правомірно, оскільки в даному випадку ТОВ "Стимул-плюс" є добросовісним набувачем товару. Відповідно враховуючи те, що відповідач 2 відсутній за адресою, а його засновника не встановлено то і застосувати правові наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України неможливо, і захищаючи інтереси одного суб'єкта, не можна порушувати законних прав та інтересів інших господарюючих суб'єктів. Отже відповідач-1, як добросовісний набувач позбавляється права власності і, відповідно, йому будуть завдані матеріальні збитки у вигляді (без наявності умислу) стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей.

На спростування заперечень скаржника необхідно зазначити, що ч. 4 ст. 13 Конституції України встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усів суб'єктів права власності і господарювання. Крім того ст. 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; та встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Протиправність у даному випадку полягає в тому, що відповідач-1, як добросовісний набувач позбавляється права власності і, відповідно, йому будуть завдані матеріальні збитки у вигляді (без наявності умислу) стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином суд касаційної інстанції визнав, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, про те, що зазначена позиція скаржника є помилковою, а тому безпідставною. Відповідно постанова постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.2006 по справі № 18/313/06-АП скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. А касаційна скарга висновків судів не спростовує.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.2006 по справі № 18/313/06-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.