Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Амєліна С.Є.

Головчук С.В.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Міненку І.М.,

за участю ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 21 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Апарату Верховної Ради України, третя особа - ОСОБА_1, про визнання розпорядження протиправним та його скасування, поновлення на роботі, скасування запису в трудовій книжці, зобов'язання надати відпустки, зобов'язання забезпечити право на обов'язкове працевлаштування, -

У червні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Апарату Верховної Ради України, третя особа - ОСОБА_1, в якому просила визнати розпорядження №1340 від 19 травня 2006 року в частині її звільнення з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_1 протиправним та скасування його; застосувати поворот виконання оскаржуваного розпорядження шляхом скасування у своїй трудовій книжці запису про звільнення під порядковим номером 18, поновлення її на займаній посаді помічника-консультанта, забезпечення гарантованого частиною 3 статті 184 КЗпП України права на обов'язкове працевлаштування в Апараті Верховної Ради України чи в іншій організації за її фахом. Також просила суд зобов'язати Апарат Верховної Ради України прийняти розпорядження про надання ОСОБА_2 з 25 травня 2006 року відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 21 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Оболонського районного суду міста Києва від 21 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2008 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України №1080 від 28 травня 2002 року ОСОБА_2 була зарахована на посаду помічника-консультанта народного депутата України Нечипорука Володимира Павловича на час здійснення його депутатських повноважень.

Повноваження народного депутата України IV та V скликань ОСОБА_1 були припиненні в день відкриття першого пленарного засідання Верховної Ради України V скликання - 25 травня 2006 року.

Розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України № 1340 від 19 травня 2006 року ОСОБА_2 з 25 травня 2006 року була звільнена з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_1 у зв'язку із припиненням його повноважень згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України та п. 2 ч. 1 ст. 4.5 Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Трудову книжку ОСОБА_2 отримав її чоловік - ОСОБА_1 27 жовтня 2006 року, про що свідчить його підпис в книзі видачі трудових книжок Апарату Верховної Ради України. А з позовом до суду ОСОБА_2 звернулася 16 червня 2007 року.

Також судами встановлено, що відповідно до табелів обліку відпрацьованого часу помічників - консультантів народного депутата України ОСОБА_1, позивач перебувала весь час на робочому місці, включаючи день пологів 22 червня 2004 року та до дня звільнення - 25 травня 2006 року, за що отримувала заробітну плату. Зазначені табелі підписані народним депутатом України ОСОБА_1

В серпні 2004 року ОСОБА_2 надала відповідачу два листка непрацездатності, які свідчать про те, що з 13 квітня 2004 р. по 30 липня 2004 року вона перебувала на лікарняному у зв'язку з пологами. Дитина народилась 22 червня 2004 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що безпосереднім роботодавцем та керівником помічників- консультантів, яким була ОСОБА_2, є народний депутат України, а значить такі відносини публічної служби складаються виключно між народним депутатами та його помічниками. А отже, підстав для скасування розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України № 1340 від 19 травня 2006 року немає. Відповідно і немає законних підстав для задоволення позову в частині надання ОСОБА_2 відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Однак, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 21 Кодексу Законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 2 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України передбачено, що підставою припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до частин 3 статті 34 Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року народний депутат може мати до п'ятнадцяти помічників-консультантів, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України.

Помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.

Помічники-консультанти народного депутата, які працюють у місті Києві (але не більше двох осіб), прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України.

Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.

Відповідно до частини 8 пункту 12 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31 травня 2000 року № 459 до функцій діяльності апарату належать, у тому числі, організація та здійснення роботи по кадровому обслуговуванню народних депутатів України, їх помічників-консультантів, працівників апарату, забезпечення виконання положень Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Таким чином, саме Апарат Верховної Ради України, а не народний депутат України, приймає на роботу та звільняє з посади помічників-консультантів народних депутатів України, про що робить записи в трудових книжках останніх. Апарат Верховної Ради України сплачує заробітну платню помічникам-консультантам народних депутатів України в межах кошторису, обраховує та перераховує до бюджету податки з доходів останніх, веде відповідну передбачену трудовим законодавством України документацію щодо помічників-консультантів.

Відповідно до ст.3.3. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 379/95-ВР від 13 жовтня 1995 року (379/95-ВР) , зарахування на посаду помічника-консультанта народного депутата України проводиться на підставі письмового подання народного депутата України Керівнику Апарату Верховної Ради України.

Як вбачається з обставин справи, судами подання народного депутата України ОСОБА_1 щодо зарахування на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на досліджувалось.

Не досліджувалось також і розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України №1080 від 28 травня 2002 року, яким позивач була зарахована на посаду помічника-консультанта народного депутата України.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 4.5. Положення про помічника-консультанта народного депутата України крім загальних підстав, передбачених Кодексом Законів про працю України (322-08) та Законом України "Про державну службу" (3723-12) , помічник-консультант народного депутата України може бути звільнений у разі припинення повноважень народного депутата України - з дати їх припинення.

Пунктом першим статті 4.6. даного Положення передбачено, що у разі припинення роботи на посаді помічника-консультанта народного депутата України у зв'язку з закінченням строку повноважень народного депутата України, Верховної Ради України чи їх достроковим припиненням: за ним зберігається його заробітна плата на період працевлаштування відповідно до чинного законодавства України; йому сприяють у працевлаштуванні.

На час звільнення, 19 травня 2006 року, дитині позивача виповнилось 1 рік 11 місяців.

Згідно із частиною 3 статті 184 Кодексу Законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Проте, судами на досліджувалось питання, чи було Апаратом Верховної Ради України запропоновано позивачу після закінчення строкового договору іншу роботу.

Що ж до висновку суду про те, що ОСОБА_2 звернулась до суду за захистом своїх прав з пропущенням строку, передбаченого частиною першою статті 233 Кодексу Законів про працю України, то він не ґрунтується на обставинах справи, оскільки відповідачем не було вручено позивачу копії наказу про звільнення, а трудова книжка отримана не ОСОБА_2, а народним депутатом України ОСОБА_1

Таким чином, оскільки, судами першої та апеляційної інстанцій, вказані аспекти справи досліджені належним чином не були, це, на думку судової колегії Вищого адміністративного суду України, унеможливлює визнання судових рішень законними та обґрунтованими в зазначеній частині у відповідності до припису статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 21 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.