Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши розгляд справи у порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі Запорізької області, сільськогосподарському виробничому кооперативу "Преслав" Приморського району Запорізької області про встановлення факту роботи на шкідливому виробництві, про визнання відмовлення в призначенні пенсії на пільгових умовах неправомірним, визнанні права призначення пенсії на пільгових умовах по шкідливій роботі касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2005 року,-

У жовтні 2004 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі Запорізької області, СВК "Преслав" Приморського району Запорізької області про встановлення факту роботи на шкідливому виробництві, про визнання відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах неправомірною, визнанні права призначення пенсії на пільгових умовах по шкідливій роботі. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що він з 1990 року по 2000 рік працював ковалем ручного кування металу повний робочій день у колгоспі ім. "Комінтерну", а потім у його правонаступника СВК "Преслав" Приморського району Запорізької області, у зв'язку з чим має право на пільгову пенсію за віком по роботі в особливо шкідливих умовах праці. У вересні 2004 року відповідач своїм рішенням відмовив з в задоволенні його заяви про призначення пенсії.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 23 лютого 2005 року позов задоволено частково. Визнано відмову відповідача про призначення пільгової пенсії незаконною. Встановлено факт роботи позивача в колгоспі "Комінтерн" та його правонаступників: ВАТ "Преслав", КСП "Преслав" та СПК "Преслав" з 01 лютого 1990 року по 01 травня 2000 року ковалем ручного кування. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2005 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про встановлення факту роботи позивача за професією коваля ручного кування металу в особливо шкідливому виробництві, про визнання відказу управління і призначенні пенси па пільгових умовах неправомірним, в частині рішення щодо стягнення на користь позивача 17 грн. судових витрат скасовано. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який листом від 21 травня 2007 року на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року №697-У (697-16) передав для розгляду цивільну справу до Апеляційного суду Одеської області.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 10 липня 2007 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження та повернення справи для розгляду касаційної скарги в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правовідносини, що склалися між сторонами, виникли у зв'язку із відмовою у встановленні факту роботи на шкідливому виробництві, про визнання відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по шкідливій роботі та не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовна заява містить вимоги, які не відносяться до публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.2 ст. 21 КАС України, вимоги про встановлення факту роботи на шкідливому виробництві вирішуються в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі Запорізької області, сільськогосподарському виробничому кооперативу "Преслав" Приморського району Запорізької області про встановлення факту роботи на шкідливому виробництві, про визнання відмовлення в призначенні пенсії на пільгових умовах неправомірним, визнанні права призначення пенсії на пільгових умовах по шкідливій роботі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір, як і оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанції відноситься до компетенції загальних судів, а тому слід повернути справу до Апеляційного суду Одеської області за належністю для розгляду в касаційному порядку.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було порушено помилково, суд закриває провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Керуючись п. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 21 ст.ст. 157, 220, 222, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Закрити касаційне провадження у порядку адміністративного судочинства за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі Запорізької області, сільськогосподарському виробничому кооперативу "Преслав" Приморського району Запорізької області про встановлення факту роботи на шкідливому виробництві, про визнання відмовлення в призначенні пенсії на пільгових умовах неправомірним, визнанні права призначення пенсії на пільгових умовах по шкідливій роботі.

Справу повернути для касаційного розгляду до Апеляційного суду Одеської області за належністю.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.