Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Гусєва К.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 03.02.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДП "Керченський судноремонтний завод" на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2007 та постанову господарського суду АР Крим від 04.12.2006

у справі №2-16/16516-2006 А

за позовом ДП "Керченський судноремонтний завод"

до ДПІ в м. Керчі АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ДП "Керченський судноремонтний завод" звернулось до суду з позовом про визнання недійсними рішень ДПІ в м. Керчі АР Крим про застосування штрафних санкцій у сумі 373.716,65грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та у сумі 340грн. за надання недостовірної інформації про наявність валютних цінностей за кордоном.

Постановою господарського суду АР Крим від 04.12.2006, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2007 у справі №2-16/16516-2006 А, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 9 вересня 2006 року керівником Державної податкової інспекції у місті Керчі на підставі акту перевірки №416/23-1/01124997 від 15 березня 2006 року і після процедури апеляційного узгодження (т.1, а.с.29-67) відносно позивача прийняті рішення про застосування штрафних санкцій:

1.№0000262200/3 у сумі 340 грн. за надання недостовірної інформації про наявність валютних цінностей за кордоном (т.1, а.с.26),

2.№0000272200/3 у сумі 373.716,65 грн. за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті (т.1, а.с.27).

Згідно вказаного акту перевірки, позивач за контрактом №UC-14/268 від 15.01.2004 виконав для нерезидента "Yucatan Shipping Соmpanу" (Мальта) послуги з ремонту теплохода "Сормовський-116", вартість яких склала 373.479 доларів США, однак на валютний рахунок позивача не перераховано 62.772 долара США, що складає суму штрафу за затримку ремонту судна на 63 дні, у зв'язку з чим податковим органом нарахована позивачу пеня за період з 23 грудня 2004 року по 31 грудня 2005 року у сумі 373.716,65 грн. Також актом перевірки встановлено надання недостовірної інформації станом на 1 квітня 2005 року - Декларація про валютні цінності та майно, що знаходяться за межами України №238 від 25 квітня 2005 року.

За попередній період затримки знаходження валютної виручки, тобто з 30 листопада по 22 грудня 2004 року пеня у сумі 22.982,57грн. була нарахована на підставі акту перевірки № 23-5-06/136 від 23 грудня 2004 року податковим повідомленням-рішенням №0001192200/0 від 28 грудня 2004 року, яке було предметом спору з іншій справі - №2-15\ 11290-2005, по якої донарахування пені визнано законним (т.1, а.с.13-25 та 138-150, т.2, а.с.6-15).

Зазначені обставини підтверджується письмовими доказами: контрактом №УС-14\268 від 15.01.2004 з доповненнями до нього, актами виконання робіт, ремонтними відомостями, повідомленням банківської установи про отримання позивачем валютної виручки та про знаходження контракту на обліку, платіжними документами (т.2, а.с.137-198), а також були встановлені судовим рішенням, що набрало законну силу (т.1, а.с.138-150, т.2, а.с.6-15).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів, щодо відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Згідно контракту між позивачем та нерезидентом, позивач зобов'язався виконати роботи, а нерезидент - сплатити їх вартість. Зобов'язання зі сплати штрафу у позивача виникло значно пізніше ніж основне зобов'язання з виконання робіт. А тому зобов'язання позивача зі сплати штрафу за затримку ремонту і резидента зі сплати вартості ремонту не є зустрічними. А тому за такими зобов'язаннями не можливо здійснити зарахування. До такого висновку також дійшов суд касаційної інстанції при розгляді справи №2-15\ 11290-2005 (т.1, а.с.148-150). У зв'язку з чим, у позивача не має належних доказів про отримання валютної виручки у сумі 62.772 долара США чи припинення такого обов'язку іншим, встановленим законом засобом. Тобто є затримка зарахування валютної виручки на вказану суму.

Згідно зі частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23 вересня 1994 року, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Стаття 4 того ж Закону передбачає, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні даної справи дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДП "Керченський судноремонтний завод" задоволенню не підлягає, а ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2007 та постанову господарського суду АР Крим від 04.12.2006 справі №2-16/16516-2006 А – залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу ДП "Керченський судноремонтний завод" залишити без задоволення.

Увалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2007 та постанову господарського суду АР Крим від 04.12.2006 справі №2-16/16516-2006 А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.