Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р.

та постанову господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р.

у справі № 32/509-А господарського суду м. Києва

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Реемстма-Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

Постановою господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р., задоволені позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "Реемстма-Україна". Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 26.07.2006 р. № 0000471620/0 в частині донарахування позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 247118,40 грн., в тому числі 205932 грн. основного платежу та 41186,40 грн. штрафних санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, ст. 15 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (283/97-ВР) ), просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р. і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач - Підприємство з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн" (попереднє найменування "Реемстма-Україна") в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Підприємства з іноземною інвестицією "Реемтсма-Україна" за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої складено акт № 467/1620/20044494 від 18.07.2006 р.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (283/97-ВР) ), а саме, до складу валових витрат за І квартал 2006 р. позивачем включені суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні легкових автомобілів, що призвело до завищення валових витрат на 823726,70 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000471620/0 від 26.07.2006 р., яким згідно пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3 п. 5.3, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в сумі 300654,10 грн., в тому числі за основним платежем - 236110 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 64544,10 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в судовому порядку в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 247118,40 грн., в тому числі 205932 грн. - основний платіж, 41186,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Тобто, згідно з пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, однак цього не можна робити згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість по цих операціях до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Згідно пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Як встановлено судами, протягом 2005 р. позивачем придбавались легкові автомобілі. Сума податку на додану вартість, сплачена у складі вартості цих автомобілів на користь постачальників, становить 823726,70 грн. До податкового кредиту зазначена сума податку на додану вартість позивачем не віднесена, а включена до валових витрат підприємства у І кварталі 2006 р. на підставі пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів підтримує правову позицію судів попередніх інстанцій, що за правилами пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат по операціях, пов’язаних з придбанням легкових автомобілів, мав застосувати положення пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а не визначати суму податкового зобов’язання з податку на прибуток. Віднесення позивачем 823726,70 грн. податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних легкових автомобілів, до валових витрат підприємства було здійснено у відповідності до вимог пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, в обґрунтування своєї позиції суди послались на лист ДПА України від 13.09.2005 р. № 10803/5/15-2116, в якому також зазначено про наявність конфлікту інтересів у ситуації, пов’язаній з віднесенням платниками податків сплачених сум податку на додану вартість до валових витрат при придбанні легкового автомобіля та лист ДПА України від 07.06.2006 р. № 6482/5/16-1516, в якому вказано, що за такими операціями сума податку на додану вартість не відноситься до податкового кредиту, а підлягає включенню до валових витрат підприємства.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р. та постанову господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.