Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року

у справі № 2-19/7944-2007А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод"

до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень – рішень, -

ВАТ "Кримський содовий завод" було заявлено позов про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень – рішень Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0000062304/0 від 24 травня 2007 року, № 0000082304/0 від 25 червня 2007 року, № 0000009234/0 від 16 липня 2007 року.

Постановою господарського суду АР Крим від 02 серпня 2007 року позов задоволено.

Визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення – рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0000062304/0 від 24 травня 2007 року, № 0000082304/0 від 25 червня 2007 року, № 0000009234/0 від 16 липня 2007 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суді від 18 жовтня 2007 року постанову господарського суду АР Крим від 02 серпня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Красноперекопська ОДПІ в АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду АР Крим від 02 серпня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Красноперекопська ОДПІ в АР Крим провела виїзну позапланову перевірку ВАТ "Кримський содовий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2007 року, за результатами якої було складено акт № 311/23-4/0544546/77 від 18 травня 2007 року.

24 травня 2007 року Красноперекопська ОДПІ в АР Крим на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000062304/0, яким ВАТ "Кримський содовий завод" зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 258 815, 00 грн. за лютий 2007 року.

Красноперекопська ОДПІ в АР Крим провела виїзну позапланову перевірку ВАТ "Кримський содовий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2007 року, за результатами якої було складено акт № 400/23-4/05444546/87 від 19 червня 2007 року.

25 червня 2007 року Красноперекопська ОДПІ в АР Крим на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000082304/0, яким ВАТ "Кримський содовий завод" зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 181 890, 00 грн. за березень 2007 року.

Красноперекопська ОДПІ в АР Крим провела виїзну позапланову перевірку ВАТ "Кримський содовий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2007 року, за результатами якої було складено акт № 454/23-4/05444546/98 від 11 липня 2007 року.

16 липня 2007 року Красноперекопська ОДПІ в АР Крим на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000009234/0, яким ВАТ "Кримський содовий завод" зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 423 868, 00 грн. за квітень 2007 року.

Підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування в усіх випадках став висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні у ТОВ "Енергетична інвестиційна компанія" вугілля марки АО-25-50 за ціною, що перевищує більше ніж на 20 відсотків звичайну ціну на такі товари, яка були визначена згідно даних Торгово – промислової палати.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що вартість вугілля марки АО-25-50 перевищує звичайну ціну не більше, ніж на 20 відсотків. При цьому при визначенні рівня звичайної ціни суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з комплексного висновку спеціалістів Кримського науково – дослідного інституту судових експертиз № 1563/9.69-07 від 06 червня 2007 року, згідно якого ринкова ціна (справедлива ринкова ціна) вугілля антрацит марки АО фракції 25-50 відповідно до вимог постійного технічного регламенту № КР-01-98 на лютий – квітень 2007 року знаходилась в діапазоні 613, 5 – 773, 50 грн. з податком на додану вартість, та комплексного висновку спеціалістів Кримського науково – дослідного інституту судових експертиз № 463/9.13-07 від 21 лютого 2007 року, згідно якого ринкова ціна (справедлива ринкова ціна) вугілля антрацит марки АО фракції 25-50 відповідно до вимог постійного технічного регламенту № КР-01-98 на січень 2007 року знадилась в діапазоні 600 – 786, 70 грн. з податком на додану вартість.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо пунктом 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (абзац перший підпункту 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 вищезазначеного Закону).

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) (абзац другий підпункту 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону).

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, при визначенні звичайної ціни на антрацит марки АО фракції 25-50 в січні – квітні 2007 року, виходив з даних комплексних висновків спеціалістів Кримського науково – дослідного інституту судових експертиз і відхилив дані про ціни, викладені в листах Торгово – промислової палати АР Крим, надані відповідачем.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним. До цього переліку не входить висновок спеціаліста.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визначив звичайну ціна на підставі висновку спеціаліста, який не може бути засобом доказування, що є порушенням норм процесуального права.

При цьому позивачем було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, в задоволенні якого суд відмовив без зазначення мотивів такого висновку, що є порушенням вимог процесуального права, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду АР Крим від 02 серпня 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.