Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області про скасування постанов, яка переглядається за касаційною скаргою територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області на постанову господарського суду Рівненської області від 05-08 червня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року

У березні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності (СПД) ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області (територіальне управління) про скасування постанов.

Зазначав, що відповідачем у березні 2006 року здійснено перевірку дотримання ним, як суб'єктом господарювання, законодавства про автомобільний транспорт. За результатами перевірки складено протокол, на підставі якого винесено постанову про застосування фінансових санкцій.

Посилаючись на те, що перевірка здійснена з порушеннями вимог чинного законодавства, а постанова прийнята начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області з перевищенням повноважень, - просив постанову №100071 від 15 березня 2006 року про застосування фінансових санкцій в сумі 340 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт скасувати.

У процесі розгляду справи позивач уточнив вимоги та з підстав протиправності просив скасувати ухвалені за результатами перевірок постанови №100077 від 22 березня 2006 року, №100078 від 22 березня 2006 року, №100079 від 22 березня 2006 року, №100080 від 22 березня 2006 року, №100090 від 29 березня 2006 року, №100091 від 29 березня 2006 року, №100092 від 29 березня 2006 року, №100093 від 29 березня 2006 року, №100094 від 29 березня 2006 року, №100120 від 05 квітня 2006 року, №100130 від 12 квітня 2006 року, №100131 від 12 квітня 2006 року, №100133 від 19 квітня 2006 року.

Постановою господарського суду Рівненської області від 05-08 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року, позов задоволено, оскаржувані постанови скасовано.

У касаційній скарзі територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області (Головавтотраснінспекція), з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, про відмову в позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що територіальським управлінням Головавтотрансінспекції у Волинській області протягом березня - квітня 2006 року на маршрутах, що проходять через м. Луцьк проводились перевірки транспортних засобів щодо дотримання перевізниками вимог нормативно-правових актів з питань автомобільного транспорту, зокрема Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

За результатами проведених з 15 березня 2006 року по 19 квітня 2006 року перевірок автотранспортних засобів марки "Мерседес-Бенц 308" номерний знак НОМЕР_1 та "Мерседес-Бенц 310 Б" державний номерний знак НОМЕР_2(маршрут "На замовлення" Луцьк-Київ), що належать підприємцю ОСОБА_1 складено 14 протоколів про виявлені правопорушення.

На підставі цих протоколів начальником територіального

управління Головавтотраснінспекції у Волинській області ухвалено 14 постанов про застосування до підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій, передбачених пунктами 2, 6 статті 69 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ (з 07 квітня 2006 року - санкцій передбачених абзацом 2 статті 60 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" від 23 лютого 2006 року №3492-ІV).

Задовольняючи позов суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що відповідач ухвалював постанови та застосовував фінансові санкції з перевищенням повноважень, оскільки територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту в областях є структурні підрозділи обласних державних адміністрацій, яким й належить застосовувати такі санкції.

З таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року) основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації визначає Верховна Рада України, а загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через свої територіальні органи, службу міжнародних автомобільних перевезень та урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті.

Функції територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту в місті Києві здійснює відповідний структурний підрозділ Київської міської державної адміністрації.

Місцеві державні адміністрації організовують та контролюють автомобільні перевезення відповідно до законодавства.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на території України.

Такий контроль перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування проводиться при їх здійсненні.

При виявленні порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт територіальні органи центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, серед іншого, мають право застосувати відповідно до цього Закону фінансові санкції.

З ухваленням Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" від 23 лютого 2006 року №3492-ІV (3492-15) (Закон набув чинності 07 квітня 2006 року), центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту та урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює:

державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень;

державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;

видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;

державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.

Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки здійснюються лише на підставі надходження в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки поданих фактів та виконання припису про порушення цього законодавства.

Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху.

При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України. Постановою Кабінет Міністрів України від 29 січня 2003 року №143 (143-2003-п) затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (Порядок) та визначена процедура здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до пункту 2 Порядку (в редакції Постанови від 11 травня 2005 року) органами державного контролю визначено Мінтрансзв'язку, Головавтотрансінспекцію, територіальні органи Головавтотрансінспекції (автотранспортні управління), службу міжнародних автомобільних перевезень Мінтрансзв'язку та Державтоінспекцію.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190 (1190-2004-п) остання є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується.

Положенням про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 14 грудня 2005 року №888 (z1573-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 р. за №1573/11853 (z1573-05) (Положення) визначено, що територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (територіальні управління) в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.

Таким чином, спірні відносини врегульовані Законом України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) , однак різними його редакціями. На зазначену обставину суди увагу не звернули. Між тим, це має важливе значення для встановлення дійсних обставин справи, оскільки йдеться про різну систему органів державного регулювання та контролю, а відтак й про різний обсяг повноважень цих органів.

Крім того, без належної оцінки залишено той факт, що відповідачем у справі визначено територіальне управління Головавтотрансінспекції, а оскаржувані рішення прийняті начальником інспекції. Фактичне ототожнення судами цих суб'єктів є помилковим, оскільки відповідно до пунктів 6, 9 Положення повноваження територіального управління та начальника такого управління, як старшого державного інспектора на автомобільному транспорті не співпадають.

Таке неповне з'ясування дійсних обставин справи призвело до неправильного вирішення справи і не може бути усунено судом касаційної інстанції, а тому відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства ( КАС) України (2747-15) є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Рівненської області від 05-08 червня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.