Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Мироненка О.В.,

Панченка О.І.,

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року

у справі №2а-6/08(22а-3564/07)

за позовом ОСОБА_1до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про незаконне вилучення трудової книжки,

У вересні 2007 року Вершиніним Юрієм Миколайовичем (далі - ОСОБА_1, позивач) подано до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2007 року у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року вказану апеляційну скаргу позивача залишено без руху та надано строк до 14 грудня 2007 року для усунення недоліків.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 02 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій він зазначає, що вище вказаною ухвалою порушено його конституційне право на судовий захист, а також положення Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Позивач в касаційній скарзі просить: скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року у даній справі та прийняти ухвалу про направлення його позову до суду першої інстанції; відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 500 грн. та 50000 грн. моральної шкоди, завданої завідомо неправосудними судовими рішеннями; ухвалити рішення про надання йому матеріальної правової допомоги для захисту прав у суді та звільнити його від судових зборів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 02 листопада 2007 року виходив з положень пункту 5 частини 3 та частини 4 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено обов'язкове обґрунтування вимог особою, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права та бажає скаржник приймати участь у судовому засіданні. Позивачем при оскарженні ухвали суду першої інстанції вказаних норм процесуального законодавства не додержано.

Скаржник вважає судову ухвалу незаконною, оскільки її прийнято у його відсутності, а подання апеляційної скарги - рішення особисте, залишення якого без руху ОСОБА_1 вважає, як втручання у його особисті права, передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та Конвенцією про захист прав людини та основних свобод.

Однак позивачем не враховано, що крім конституційних прав, передбачено й конституційні обов'язки громадянина та людини. Так, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Суд касаційної інстанції вважає правомірною судову ухвалу про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1без руху за вище зазначеними підставами, оскільки перерахування в ній прав, закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, не дає підстав для перегляду в апеляційному порядку судових рішень суду першої інстанції. Прийняття рішення щодо залишення апеляційної скарги без руху за участю скаржника Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) не передбачено.

Таким чином, доводи ОСОБА_1, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і є безпідставними.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року законна, прийнята відповідно до вимог процесуального законодавства, направлена на об'єктивний і повний розгляд даної справи, а тому скасуванню не підлягає.

Щодо інших заявлених вимог позивачем у касаційній скарзі, то, відповідно до частини 3 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вони не можуть бути розглянуті, оскільки не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.