Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гончар Л. Я.

Леонтович К. Г.

Харченка В. В.

Фадєєвої Н. М.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора м. Умані в інтересах Уманського міського центру зайнятості до товариства з обмеженою відповідальністю "Київський інститут бізнесу та технологій" про стягнення штрафу за порушення п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", -

Постановою господарського суду м. Києва від 20 грудня 2006 року в задоволені позову прокуратури м. Умані Черкаської області в інтересах держави в особі Уманського міського центру зайнятості до ТОВ "Київський інститут бізнесу та технології" про стягнення 21 628, 48 грн. відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2007 року апеляційну скаргу Уманського центру зайнятості залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідачем було самостійно виправлено порушення чинного трудового законодавства щодо процедури звільнення працівників.

Також слід зазначити, що чинне законодавство, в т. ч. КЗпП України (322-08) , не обмежують відповідача щодо самостійного усунення порушень чинного законодавства.

30.12.2004 року Уманською філією "Київський інститут бізнесу і технологій" було видано Наказ № 51/1, яким гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3 було звільнено з роботи, але на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул).

Однак підстави, з яких звільнено вказаних працівників, не містяться в п. 5 ст. 20 Закону України про зайнятість населення як необхідні умови для повідомлення служби зайнятості, та не тягнуть за собою застосування штрафних санкцій через не вчинення таких дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Уманського міського центру зайнятості відхилити, а постанову господарського суду м. Києва від 20 грудня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.