К-7679/07,К-9976/07 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем: "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності" - 27.01.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 р.

та постанову господарського суду м. Києва від 17.11.2006 р.

у справі № 11/184-А господарського суду м. Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним рішення, -

В квітні 2006 р. позивач – ВАТ "Укртелеком" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000501501/0 від 12.07.2005 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 3355396,45 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 17.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000501501/0 від 12.07.2005 р. в частині: застосування в його назві слів "податкове повідомлення"; визначення пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 3355396,45 грн. як податкового зобов’язання; встановлення 10-денного строку для сплати вказаної суми; визначення вказаної суми податковим боргом і в разі її несплати в установлені терміни можливості застосування податковим органом заходів з погашення вказаної суми як податкового боргу в порядку, встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) ; можливості вжиття заходів з продажу активів; нарахування пені та штрафних санкцій. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 1,70 грн. судового збору.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог, ВАТ "Укртелеком" оскаржило їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 17.11.2006 р. в частині відмовлених позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 р. та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000501501/0 від 12.07.2005 р.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП також звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог, просить їх скасувати в цій частині та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ВАТ "Укртелеком" відмовити повністю.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення в частині відмовлених позовних вимог - без змін.

Позивач заперечення на касаційну скаргу відповідача суду касаційної інстанції не надав.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ВАТ "Укртелеком" є правонаступником всього майна, прав та обов’язків Дочірнього підприємства "Утел" ВАТ "Укртелеком", державну реєстрацію якого було припинено 30.09.2005 р. в зв’язку з реорганізацією шляхом приєднання до ВАТ "Укртелеком".

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП "Утел" ВАТ "Укртелеком", за результатами якої складено акт № 358/15-1/14347776 від 08.07.2005 р.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000501501/0 від 12.07.2005 р., яким ДП "Утел" ВАТ "Укртелеком" згідно ч. 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено суму податкового зобов’язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 3355396,45 грн.

В акті перевірки встановлено порушення ДП "Утел" ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме: порушено терміни розрахунків в іноземній валюті за наступними зовнішньоекономічними контрактами.

Згідно первинних документів бухгалтерської звітності позивача у останнього станом на 01.07.2004 р. обліковується прострочена дебіторська заборгованість у розмірі 509031,14 дол. США за зовнішньоекономічними договорами, укладеними з фірмами-нерезидентами за надання міжнародних послуг телефонного зв’язку, а саме з: Global International Servises (США); International Telecommunication Group, INC. (США); Merchant Telecom Ltd (Великобританія); Cross Telecom Ltd (Великобританія); Vietnam Telecom International (В’єтнам); Telecom Georgia Ltd (Грузія); Sri Lanka Telecom Ltd (Шрі Ланка); PLDT (Філіппіни) – 4216,51 грн.; Gibraltar Telecommunication International Ltd (Гібралтар); France Telecom (Франція); TGB CAN Ltd Partnership Special (Канада); Jordan Telecommunication Co (Іорданія); AD Makedonski Telecommunikacci (Македонія); Administration Des Pet – Alger (Алжир); Zajed Jugosloven.Ptt. Beograd (Югославія); Empresa Brasilera De Telecomunicas (Бразілія); Cable and Wireless IDC INS; KRN Telecom B.V. (Нідерланди); Generel Secritariat of Post and Telecommunication (Лівія); Telefonos De Mexico S.A. De C.V. (Мексика); Etisalat ABU Dhabi (ОАЕ); Itissalat Al Maghrib (Марокко).

Ліцензій щодо подовження термінів розрахунків за експортними операціями позивачем до перевірки не надано.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Правовідносини між підприємствами-резидентами та підприємствами-нерезидентами, що складаються в галузі зв’язку, регламентуються Статутом та Конвенцією Міжнародного союзу електрозв’язку (995_100) , які ратифіковані Україною, та передбачають можливість виникнення таких правовідносин без укладання контрактів визначеної форми, внаслідок чого сторони не обмежені обов’язком укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) та проходити передбачену Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) державну реєстрацію.

Однак судами встановлено, що позивач діяв в межах укладених з контрагентами письмових договорів про надання послуг і вказані обставини не спростовані позивачем у належний та допустимий спосіб.

До такого висновку суди дійшли враховуючи надання позивачем до перевірки копій позовних заяв до нерезидентів про стягнення дебіторської заборгованості, в тому числі, з підстав розірвання договорів про надання телекомунікаційних послуг. Це в свою чергу спростувало твердження позивача щодо не укладення ДП "Утел" зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з вищевказаними операторами-нерезидентами.

При цьому, згідно зі спірним рішенням податкового органу ДП "Утел" нараховано пеню виключно по акцептованим рахункам за відповідними договорами, які за своєю суттю є тим самим іншим документом в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що засвідчує надання послуг міжнародного електрозв’язку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо правомірності нарахування податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу пені в розмірі 3355396,45 грн. за порушення термінів розрахунків, передбачених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Однак, визначення нарахованої суми пені як податкового зобов’язання, за вірним висновком судів, було безпідставним з огляду на положення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , згідно яких така форма акту ненормативного характеру як податкове повідомлення може застосовуватись лише щодо обов’язків зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено ст. ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування". У цих статтях пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД не передбачена як один із видів податків і зборів, а тому обов’язок підприємства зі сплати пені за порушення вказаних термінів не належить до категорії податкового зобов’язання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.