Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є.,Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Куп‘янської об‘єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р.

у справі № АС-04/191-06 господарського суду Харківської області

за позовом відкритого акціонерного товариства "Куп‘янський ливарний завод"

до Куп‘янської об‘єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду Харківської області від 07.06.2006 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 р., позов задоволено частково : визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Куп’янської ОДПІ від 10.03.2006 р. № 0000162310/1 в частині визначення ВАТ "Куп’янський ливарний завод" податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 8654,00 грн. та 33685,00 грн. штрафних /фінансових/ санкцій, накладених на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В задоволенні позову в частині вимог щодо визнання недійсним зазначеного податкового повідомлення-рішення на суму основного платежу з донарахованого податкового зобов’язання 58716,00 грн. відмовлено.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірне донарахування контролюючим органом податкових зобов’язань ВАТ "Куп’янський ливарний завод" за період з 01.10.2004 по 30.09.2005 на загальну суму 8654,00 грн., оскільки позивач правомірно відповідно до пункту 4.5.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснив коригування сум податкових зобов’язань за вказані звітні податкові періоди в бік зменшення на вказану суму на підставі розрахунків коригування кількісних і вартісних показників податкових накладних, виданих покупцям, у зв’язку з поверненням відпущеної неякісної продукції.

Відмова в задоволенні позову на суму основного платежу донарахованих податкових зобов’язань 58716,00 грн. вмотивована посиланням на відповідність висновків податкової інспекції про зменшення сум податкового кредиту, задекларованих позивачем за жовтень 2004 року – вересень 2005 року, на загальну суму 57772,00 грн. у зв’язку з невідповідністю податкових накладних, на підставі яких був сформованих податковий кредит в зазначеній сумі, вимогам закону, та на 944,00 грн. по операціях з придбання бензину для заправки автомобіля ЗАЗ-1102 № 83-55, який не обліковується на балансі позивача, приписам підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За висновком суду накладені штрафні санкції є незаконними, оскільки застосовані протягом дії мораторії на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Харківської області від 08.05.2001 у зв’язку з порушенням провадження у справі про визнання ВАТ "Куп’янський ливарний завод" банкрутом.

В касаційній скарзі Куп’янська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій підпункту 4.5.1 пункту 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Право платника податку на додану вартість – постачальника товарів / послуг / на зменшення суми податкових зобов’язань на суму надмірно нарахованого податку у зв’язку із зміною після продажу товарів / послуг / суми компенсації за їх продаж, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари постачальнику, передбачене підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 20 наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.1997 № 165 у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до пункту 4.5 ст.4 вказаного Закону постачальник товарів / послуг / виписує Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування складається у двох примірниках, один з яких передається покупцю, а другий залишається у постачальника, на підставі яких і здійснюється коригування податкових зобов’язань / постачальником / та податкового кредиту / покупцем / / пункт 23 цього наказу /.

В судовому процесі був встановлений факти повернення позивачу покупцями відпущеної продукції, яка не відповідала вимогам щодо якості, виписки розрахунків коригування до податкових накладних. З огляду на те, що відповідачем відповідно до вимог частини 2 ст. 71 КАС України не були спростовані доводи позивача про направлення ним покупцям розрахунків коригування до податкових накладних, зокрема не були надані результати зустрічних перевірок покупців, які б підтверджували вказану обставину, а також на відсутність у законі прямих застережень щодо вручення постачальникам розрахунків коригування до податкових накладних як умови виникнення у постачальника права на коригування суми податкових зобов’язань відповідно до зміненої бази оподаткування, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірне донарахування позивачу податкових зобов’язань у сумі основного платежу 8654,00 грн. та штрафних / фінансових / санкцій у сумі 4327,00 грн.

Відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права і висновок суду про відсутність законних підстав для задоволення позову в частині вимог стосовно донарахованого податку в сумі 58716,00 грн. Доводів щодо неправомірності такого донарахування позивачем впродовж судового розгляду справи не наводилось. А тому ухвалені у справі судові рішення в частині зазначених сум податкових зобов’язань, визначених оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, підлягають залишенню без змін.

Що ж стосується посилання Куп’янської ОДПІ в касаційній скарзі на помилкове застосування судами попередніх інстанцій частини 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то воно є обґрунтованим. Згідно із цією нормою протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання, зокрема грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Застосування положень зазначеної норми можливе з урахуванням змісту поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, який у статті 1 цього Закону визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

На нарахування, здійснене ОДПІ оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, встановлені зазначеним Законом обмеження не поширюються. Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов’язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов’язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 29358,00 грн. /33685,00 грн. – 4327,00 грн./ із підстави введення мораторію у зв’язку із порушенням щодо нього справи про банкрутство є помилковим.

Керуючись ст.ст. 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Куп’янської ОДПІ задовольнити частково, змінити постанову господарського суду Харківської області від 07.06.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 р., визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Куп’янської ОДПІ від 10.03.2006 р. № 0000162310/1 в частині визначення ВАТ "Куп’янський ливарний завод" податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 8654,00 грн. та 4327,00 грн. штрафних / фінансових / санкцій.