Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

при секретарі: Сірик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою акціонерного товариства відкритого типу "Свемон-Восток" на постанову господарського суду Харківської області від 06 березня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року у справі №АС-41/133-06 за позовом управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова до акціонерного товариства відкритого типу "Свемон-Восток" про стягнення суми, -

У березні 2006 року УПФУ в Московському районі м. Харкова звернулось до суду із позовом до АТВТ "Свемон-Восток" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених гр.. ОСОБА_1 за період з.01.01.2003р. по 31.12.2003р. в сумі 2735,04грн., гр.. ОСОБА_2 за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. в сумі 2516,94грн. та гр.. ОСОБА_3 за період з 01.04.2005р. по 31.12.2005р. з урахуванням доплат за січень-березень 2005 року в сумі 251,85грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач являється правонаступником підприємств, на яких працювали гр. ОСОБА_1 гр.. ОСОБА_2 та гр.. ОСОБА_3

Постановою господарського суду Харківської області від 06 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі АТВТ "Свемон-Восток" просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій мотивували судові рішення тим, що відповідач являється правонаступником підприємств, на яких працювали вищевказані особи, а тому на відповідача покладається зобов'язання по відшкодуванню на виплату та доставку їм пільгових пенсій.

Однак, такий висновок судів є передчасним з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи містяться дані, а саме установчі документи Харківського дочірнього підприємства АТ "Свемон", яке було засновано 29.01.1993 р. і зареєстроване Виконкомом Московської райради м. Харкова розпорядженням від 12.04.93 р. № 401, в якому нічого не говоритися про правонаступництво. Так, з Установчого договору та Статуту Акціонерного товариства "Свемон" вбачається, що воно створено за рішенням фізичних осіб на підставі їх власних фінансових і інтелектуальних ресурсів, а не в результаті реорганізації або перейменування фірми "Свемон", і не в результаті безоплатної передачі його активів новоствореному АТ "Свемон", ідентифікаційний код якого 01190534. З довідки Київського міського управління статистики від 12.02.1999 р. №15-526, вбачається про виключення фірми "Свемон", ідентифікаційний код якого 03573021, з Єдиного державного реєстру на підставі повідомлення Старокиївської РДА про скасування державної реєстрації 25 січня 1999 № 24.

Зазначені документи судами не досліджувались, хоча з них вбачається, що 25 січня 1999 р. було ліквідоване підприємство - АТ "Свемон"., що було правонаступником Харківського підприємства фірми "Свемон".

Відповідно до п. 7 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі ліквідації страхувальника або втрати ним з інших причин юридичного статусу платника страхових внесків недоїмка сплачується за рахунок коштів та іншого майна страхувальника. У цьому разі особами, відповідальними за погашення недоїмки, є:

ліквідаційна комісія - стосовно підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій - платників страхових внесків, що ліквідуються;

підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків та інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються;

солідарно члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів - платників страхових внесків, що ліквідуються.

У разі недостатності коштів та іншого майна у страхувальника для сплати недоїмки особами, які несуть зобов'язання та відповідальність за сплату недоїмки, є:

засновники або учасники підприємства, установи та організації - платника страхових внесків, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за їхніми зобов'язаннями;

підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків, інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються;

правонаступники страхувальника, що ліквідується.

У разі реорганізації страхувальника зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до закону перейшли його права та обов'язки. Передача платниками страхових внесків своїх обов'язків із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування третім особам, крім випадків, передбачених законодавством, забороняється.

Отже, встановлення факту правонаступництва, чи відсутність такого факту має істотне значення для правильного вирішення даної справи.

Відповідно до вимог ст.. 71 КАС України (2747-15) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Крім того, судами не взято до уваги, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств платників фіксованого сільськогосподарського податку" від 31.05.2005р. № 2613-IV (2613-15) , який набрав чинності з 01.01.2006р. внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Зокрема, абзац 5 п.п.1 п.2 викладено в такій редакції: виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"- "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджет) України до досягнення пенсійного віку.

Позивачем же заявлені вимоги і по сплатах, проведених ним в 2005 році.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам Закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу відповідно до вимог ст..220 КАС України (2747-15) .

Частиною 2 ст. 227 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що ухвалені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

При новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати, чи являється АТВТ "Свемон-Восток" правонаступником тих підприємств, на яких працювали ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а в разі ліквідації цих підприємств без визначення правонаступника встановити, за які саме кошти проводяться виплати пільгових пенсій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу "Свемон-Восток" задовольнити.

Скасувати постанову господарського суду Харківської області від 06 березня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.