Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Гусєва К.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 20.01.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2007 та постанову господарського суду м. Києва від 24.04.2007

у справі №29/41-А

а позовом ДПІ у Деснянському районі м. Києва

до КП "Електропівденмонтаж"

ЗАТ Завод "Південкабель"

про визнання недійсним договору

ДПІ у Деснянському районі м. Києва звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу №36 від 19.12.2003 з додатковою угодою, укладеного між відповідачами на суму 1350000,00 грн. на підставі ст. 48 ЦК УРСР; зобов'язати кожну із сторін оскаржуваного договору повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах.

Постановою господарського суду міста Києва від 24.04.2007, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2007 у справі №29/41-А, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19.12.2003 року між КП "Електропівденмонтаж" Київ та ЗАТ Завод "Південкабель" було укладено договір № 36, згідно з яким КП "Електропіденмонтаж" Київ продав, а ТОВ "В-Н" придбав частину цілісного майнового комплексу розташованого за адресою м. Київ, вул.ПухівськаД-а, а саме кабельне поле зі сховищем для зберігання контейнерів з кабельно-провідниквою продукцією (літера Е) загальною площею 924,30 м2 обладнане козловим краном КК -20-32 ЄД та залізничною колією 250 м.

Згідно до п. 6 договору № 36 від 19.12.2003 року передбачено, що право власності на відчужувану частку майнового комплексу переходить з моменту повної оплати за договором та підписання акту приймання передачі.

Додатковою угодою від 19.12.2003 р. до Договору купівлі-продажу №36 сторони узгодили питання щодо об'єкту купівлі-продажу.

Про виконання сторонами зобов'язань за зазначеним договором свідчать додаткові накладні №281 від 25.12.2003 на суму 250000,00 грн., в т. ч. ПДВ -41666,67 грн., №278 від 23.12.2003 на суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 66666,67 грн., №283 від 26.12.2003 на суму 110000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18333,33 грн., №290 від 30.12.2003 на суму 590000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 98333,33 грн. та актом приймання-передачі від 15.01.2004. Факт перерахування коштів сторонами не заперечується та підтверджується Постановою господарського суду м. Києва у справі №11/568-А.

Судами також встановлено, що 07.03.2006 р. Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва проведена позапланова перевірка дотримання вимог ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" КП "Електропівденмонтаж" за період з 01.01.2003 р. по 02.03.2006 р., про що складений акт №1085/24-4-19246755, яким встановлено, зокрема, відчуження частки майнового комплексу по вул. Пухівській 1-а, в м. Києві за договором купівлі продажу від 19.12.2003 на суму 1350000,00грн. Згідно даних "АІС облік податків і платежів" станом на 19.12.2003 КП "Електропівденмонтаж" мало податковий борг в сумі 15353,97 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 8.6.1 п.8.5 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підприємством КП "Електропівденмонтаж" проведено відчуження активів, які перебували в податковій заставі, без отримання попередньої згоди податкового органу.

За результатами розгляду акту перевірки №1085/24-4-19246755 від 07.03.2006 р. позивачем 17.03.2006 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512400/0, яким, за порушення вимог пп..8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на підставі пп..17.1.8 п.17.1 ст.17 цього Закону до відповідача-1 застосовані штрафні санкції у розмірі 3722950,00грн.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки №1085 від 07.03.2006 (в матеріалах справи) за відчуження нежилих приміщень незавершеного будівництва за договором від 19.12.2003 позивачем відповідачу-1 нарахована штрафна санкція в розмірі 100% від вартості відчуженого майна в сумі 1350000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди мотивували тим, що позивачем не надано доказів передачі активів в податкову заставу і доказів реєстрації такої застави в Державному реєстрі, а тому податковий орган не скористався правом податкової застави. При цьому суди зазначають, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 позовні вимоги КП "Електропівденмонтаж" до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000512400/0 від 17.03.2006 були задоволені, а податкове повідомлення-рішення судом визнано недійсним. Вказаним рішенням встановлено, що ДПІ у Деснянському районі м.Києва не визнавала та не повідомляла КП "Електропівденмонтаж" безпосередньо, на яке саме майно розповсюджується податкова застава, а тому останнє мало право самостійно визначати майно, що перебуває в заставі та вільно відчужувати будь-яке інше майно з врахуванням, що вартість заставленого майна повинна бути в двічі більше від суми податкового боргу відповідно до положень пп.8.9.1 та пп.8.9.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в позові з огляду на таке.

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) (далі-Закон №2181), право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

У зв’язку з цим, як вірно зазначено судами, податковий орган повинен був визначити, на яке саме майно поширюється податкова застава. Оскільки цього зроблено не було, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що КП "Електропівденмонтаж" мало право самостійно визначати майно, що перебуває в заставі та вільно відчужувати будь-яке інше майно з врахуванням, що вартість заставленого майна повинна бути в двічі більше від суми податкового боргу.

Згідно пп.8.6.4 п.8.6 ст.8 Закону у разі здійснення операцій, зазначених у підпунктах 8.6.1-8.6.3 цього пункту, без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за ухилення від оподаткування, а тому і посилання ДПІ на вимоги ст. 48 ЦК УРСР є безпідставними, оскільки вказана норма закону не встановлює відповідальність за ухилення від оподаткування.

Відповідно пп. 8.6.5. п.8.6 ст.8 Закону для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Докази щодо призначення податкового керуючого в матеріалах справи відсутні.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Деснянському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а ухвала Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2007 та постанова господарського суду м. Києва від 24.04.2007 у справі №29/41-А – залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2007 та постанову господарського суду м. Києва від 24.04.2007 у справі №29/41-А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар