Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів- Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В

при секретарі – Мудренко А.О.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року у справі за позовом ТОВ "Східенерго" до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання рішення недійсним, -

У серпні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Східенерго" звернулось з адміністративним позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання недійсною постанови від 26.07.2007 р. №1053.

Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що вищезазначене рішення відповідачем прийнято з перевищенням наданих повноважень. При цьому скаржник зазначав, що порушення затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2002 р. №1455 (v1455227-02) Порядку придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки зазначений акт не є нормативно - правовим.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2008 року позов задоволено.

При цьому суд першої інстанції послався на те, що норми вищезазначеного порядку не мають застосовуватися по відношенню до позивача, крім того, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2002 р. №1455 у встановленому порядку не зареєстрована, що позбавляє її сили нормативно — правового акту.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року апеляційна скарга задоволена, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2008 року скасована, ухвалене нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Зазначене рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідачем оспорюване рішення прийнято правомірно, в межах наданої чинним законодавством України компетенції. Також суд апеляційної інстанції послався на Договір між членами оптового ринку електричної енергії України, який підписано і позивачем, як на підставу до застосування до позивача штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Східенерго" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У зазначеній касаційній скарзі ТОВ "Східенерго" просить постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року скасувати, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2008 року залишити в силі.

Касаційна скарга ґрунтується на порушенні норм матеріального права судом апеляційної інстанції, зокрема норм Указу Президента України №493/92 (493/92) "Про державну реєстрацію нормативно - правових актів".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що постановою від 26 липня 2007 року № 1053 на позивача було накладено штраф у розмірі 51000 грн. Правовою підставою застосування штрафної санкції визначено Положення про накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1999 року № 1312 (1312-99-п) .

Прийняття оскаржуваної постанови мотивовано висновками акту планової перевірки дотримання ліцензіатом товариством з обмеженою відповідальністю "Східенерго" законодавства про електроенергетику та Ліцензійних умов від 8 травня 2007 року № 32 зокрема порушення позивачем підпункту 3.1.1 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії в частині надання регіональному представництву Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) фінансової звітності, визначеної НКРЕ в установленому порядку (несвоєчасне надання звітності на паперовому носії) та пункту 3.6 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, а саме : невиконання постанови НКРЕ від 25 грудня 2002 року № 1455 (v1455227-02) "Про затвердження порядку придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюється НКРЕ" в частині не створення тендерного комітету та придбання товарів, робіт і послуг не на конкурсних засадах.

Згідно з преамбулою Постанови від 25 грудня 2002 року №1455 "Про затвердження Порядку придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюються НКРЕ", за невиконання вимог якого до позивача було застосовано штрафні санкції, зазначену постанову винесено відповідно до Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , Указу Президента України від 21 квітня 1998 року № 335 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України" (335/98) , на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 №531/46 для врегулювання питання придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюються НКРЕ. Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) повноваження НКРЕ визначені наступним чином : брати участь у регулюванні платіжно- розрахункових відносин оптового ринку електроенергії; встановлювати обмеження щодо суміщення видів діяльності суб'єктами підприємницької діяльності; визначати відповідність ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більше двадцяти п'яти відсотків часток (акцій, паїв) активів суб'єктів підприємницької діяльності умовам та правилам здійснення ліцензованої діяльності; розглядати справи про порушення умов ліцензій і за результатами розгляду приймає рішення в межах своєї компетенції; застосовувати адміністративні стягнення до посадових осіб та майнові санкції до суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії з урахуванням активних впорядкованих дій щодо забезпечення стабільного фінансового становища електроенергетики та захисту прав споживачів; здійснювати перевірки дотримання умов ліцензованої діяльності.

З аналізу викладених норм колегія суддів доходить висновків, що вищезазначеним Законом відповідачу не надано повноважень відносно встановлення обов'язкових для суб'єктів підприємницької діяльності процедур закупівлі товарів, робіт і послуг. Указ Президента України від 21 квітня 1998 року № 335 "Питання, Національної комісії регулювання електроенергетики України" (335/98) таких повноважень відповідачу також не надає.

Таким чином колегією суддів вбачаються обґрунтованими посилання суду першої інстанції на статтю 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спонукання позивача дотримуватися процедур при закупівлі товарів можливе лише у випадку безпосереднього встановлення такого обов'язку Законом, чи надання Законом права встановлювати такі обмеження органу державної влади.

Згідно з пунктом четвертим статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, у зв'язку з чим норми постанови від 25 грудня 2002 року №1455 (v1455227-02) "Про затвердження Порядку придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюються НКРЕ" правомірно не були застосовані судом першої інстанції.

Є також вірними посилання суду першої інстанції на те, що вказана постанова, всупереч вимогам Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 3 жовтня 1992 року № 493/92 у встановленому порядку не зареєстрована.

Колегія суддів не погоджується з посиланнями суду апеляційної інстанції на те, що постанова відповідача №1455 не підпадає під дію зазначеного Указу виходячи з такого.

Згідно з преамбулою Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 (493/92) дія цього Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України щодо функціонування ринків, що регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України, згідно з Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/98 (335/98) ).

Отже, реєстрації не підлягає чітко встановлений перелік рішень відповідача, зокрема:

- щодо встановлення цін і тарифів за винятком цін і тарифів для населення;

- щодо функціонування ринків, згідно з Указом Президента України від 21 квітня 1998 року №335/98 (335/98) .

При цьому встановлення обов'язкових для суб'єктів підприємницької діяльності процедур закупівлі товарів, робіт і послуг, як зазначалося вище, не віднесено до кола повноважень відповідача відносно функціонування ринків Указом №335/98 (335/98) .

Таким чином є вірними посилання суду першої інстанції про те, що постанова відповідача від 25 грудня 2002 року №1455 (v1455227-02) "Про затвердження Порядку придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюються НКРЕ" підлягала державній реєстрації, не зважаючи на позицію Міністерства юстиції України з цього питання.

Посилання суду апеляційної інстанції на Договір між членами оптового ринку електроенергії колегією суддів відхиляються як такі, що не мають жодного правового значення для розгляду справи про визнання нечинним рішення відповідача про застосування штрафних санкцій до позивача.

Також колегія суддів звертає увагу на наступні обставини справи.

Згідно з пунктом 3.11 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 8 лютого 1996 року №3 (z0174-96) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 квітня 1996 р. за N 174/1199 (z0174-96) ліцензіат повинен надавати НКРЕ фінансову звітність, передбачену Мінфіном та Мінстатом України і додаткову звітність, визначену НКРЕ в установленому порядку.

Пунктом другим резолютивної частини оскаржуваної постанови було зобов'язано позивача усунути до 09.08.07р. порушення пункту 3.11 Ліцензійних умов в частині надання додаткової звітності, визначеної НКРЕ в установленому порядку.

Суд першої інстанції, визнаючи недійсною постанову від 26 липня 2007 року № 1053 в частині зобов'язання позивача усунути порушення Ліцензійних умов шляхом надання додаткової звітності послався на те, що усунення порушення термінів надання звітності чинним законодавством не передбачено.

В запереченнях на позов, апеляційній скарзі, та інших матеріалах справи відповідачем правових підстав висунення вимог щодо усунення порушень термінів подання звітності не зазначено.

Натомість судом апеляційної інстанції також не зазначено правових підстав скасування рішення суду першої інстанції в цій частині, хоча постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2008 року скасовано повністю.

Колегія суддів дійшла думки, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин і обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону при цьому суд першої інстанції не допустив.

Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго" задовольнити .

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року у справі № 2-а-298/07 скасувати, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.