Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 26 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до спеціального загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України про зобов'язання виплатити компенсацію за продовольчий пайок,

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначала, що проходила військову службу у військовій частині Д 1002, правонаступником якої є спеціальний загін оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України. При звільненні зі служби у грудні 2004 року не виплатили компенсацію за не отримані продовольчі пайки.

Просила поновити порушені права, зобов'язавши відповідача виплатити їй вказану компенсацію з урахуванням індексу інфляції.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 01 листопада 2006 року позов задоволено.

Постановою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 26 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення апеляційного суду. Просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка проходила військову службу у військовій частині Д 1002. Звільнена зі служби в запас 29 грудня 2004 року.

Вважала, що мала право на отримання при звільнені грошової компенсації за не отримані продовольчі пайки в період з 11 березня 2000 року по 29 грудня 2004 року.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, права позивачки порушені, тому на її користь підлягає стягненню компенсація за не отримані продовольчі пайки.

Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що з березня 2000 року законодавством призупинено виплату компенсації за не отримані продовольчі пайки. Крім того, відсутнє підтвердження тому, що відповідач є правонаступником військової частини Д 1002.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 2 статті 9 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12 березня 1996 року №316 (316-96-п) "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ".

Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (1459-14) в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України", якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.

29 березня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації", яка також не передбачала компенсації за продовольче забезпечення.

Тобто грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.

Апеляційний суд прийшов до правильного рішення про те, що відсутні правові підстави для стягнення на користь позивачки грошової компенсації замість неотриманих нею в період з 11 березня 2000 року по 29 грудня 2004 року продовольчих пайків.

Посилання в касаційній скарзі на те, що правонаступником військової частини Д 1002 є спеціальний загін оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України, не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 26 лютого 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.