копія

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смокович М.І.,

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом прокурора м. Нікополя в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділу приватизації управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Нікопольської міської ради (далі - ВП УЖКГ Нікопольського міськвиконкому), ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора № 3", ОСОБА_7 про визнання недійсним розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло, а також договору купівлі-продажу квартири за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2006 року,

У квітні 2006 року прокурор м. Нікополя в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ВП УЖКГ Нікопольського міськвиконкому, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання недійсним розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло, а також договору купівлі-продажу квартири.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що в квартирі АДРЕСА_1 з 1998 року були зареєстровані в якості наймачів ОСОБА_1, її донька - ОСОБА_1, онук - ОСОБА_2, 1984 року народження, а також два її сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

28 квітня 1998 року ОСОБА_1, не надавши довідку про склад своєї сім'ї, подала до органу приватизації заяву про передачу в її власність квартири АДРЕСА_1, але не вказала членів своєї сім ї, які постійно мешкають в квартирі, у тому числі й тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

29 квітня 1998 року ВП УЖКГ Нікопольського міськвиконкому було видане розпорядження № 9279 про задоволення прохання ОСОБА_1 та передано їй у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 і видано свідоцтво про право приватної власності на це житло.

Враховуючи той факт, що особи, які були зареєстровані в цій квартирі, фактично були позбавлені можливості взяти участь у приватизації, прокурор м. Нікополя просив визнати недійсним розпорядження органу приватизації від 29 квітня 1998 року № 9279, свідоцтва про право приватної власності на житло від 29 квітня 1998 року, а також договору купівлі-продажу квартири від 03 листопада 205 року.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2006 року позовні вимоги прокурор м. Нікополя в інтересах позивачів задоволено.

Визнано недійсним розпорядження ВП УЖКГ Нікопольського міськвиконкому від 29 квітня 1998 року за № 9279 про передачу у приватну власність громадянці ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 03 листопада 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності ОСОБА_1 від 18 жовтня 2005 року.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2006 року апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частково задоволено.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2006 року скасовано. Провадження у справі закрито.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погоджуючись з зазначеним рішенням апеляційного суду, подали касаційну скаргу, в якій просять його скасувати, як таке, що постановлені з порушенням норм процесуального права та залишити в силі постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар­га ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що дана справа не є публічно-правовим спором, а отже не підлягала розгляду судом за нормами КАС України (2747-15) .

Колегія суддів вважає, що такий висновок апеляційного суду є правильними, оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства. КАС України (2747-15) набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу права власності на житло.

Участь у цій справі в якості відповідача суб'єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин, оскільки останній лише здійснює свої повноваження в сфері управлінської діяльності.

Таким чином, дана справа є спором про право власності, а не у зв'язку з реалізацією відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій.

Доводи касаційної скарги правильність висновку апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки апеляційним судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2006 року у справі за позовом прокурора м. Нікополя в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділу приватизації управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Нікопольської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора № 3", ОСОБА_7 про визнання недійсним розпорядження органу приватизації - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.