Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Панченка О. Н.,

Суддів - Смоковича М. І.,

Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявоюОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа: Головне управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої грошової допомоги учаснику бойових дій,

провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області на постанови Куйбишевського районного суду Запорізької області від 8 вересня 2006 року та Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року, -

У серпні 2006 рокуОСОБА_1. звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області з адміністративним позовом про стягнення недоотриманої щорічної допомоги за 2003-2005 роки, мотивуючи тим, що є учасником бойових дій, інвалідом війни ІІІ групи і, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , має право на отримання разової грошової допомоги. Однак, Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області ухиляється від виплати йому цих коштів у повному обсязі.

Просив суд стягнути недоотриману ним щорічну допомогу за вказаний період у сумі 2802 гривні 25 копійок.

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 8 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області недоотриману разову допомогу учаснику бойових дій за 2003-2005 роки в сумі 2802 гривні 25 копійок.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 8 вересня 2006 року змінено - стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 недоотриману разову допомогу учаснику бойових дій лише за 2005 рік в сумі 2054 гривні.

У поданій касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області, посилаючись на порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися судами в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, а саме - в частині задоволених позовних вимог, оскільки в іншій частині судові рішення не оскаржуються.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що пред'явлений ОСОБА_1позов підлягає частковому задоволенню в межах річного строку позовної давності, встановленого статтею 99 КАС України. Оскільки ж позивач звернувся до суду в травні 2006 року, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнути на його користь лише недоотриману разову допомогу учаснику бойових дій за 2005 рік в сумі 2054 гривні.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він не ґрунтується на нормах матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Дійсно, статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Разом з цим, Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) (стаття 34) інвалідам війни III групи, до яких відноситься позивач, передбачена виплата щорічної разової допомоги у розмірі 270 гривень.

Зазначений Закон в період з 5 травня по 30 вересня 2005 року, протягом якого позивач мав право отримати грошову допомогу за 2005 рік відповідно до частини 4 статті - 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту", неконституційним не визнавався.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин в даній справі, існувало два нормативно-правових акта, що мають однакову юридичну силу, але встановлюють різний розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.

Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

У той же час, Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) вказав, що "конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Частиною третьою статті 150 Конституції України встановлено, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

А тому, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

З огляду на наведене вище, до спірних правовідносин сторін підлягало застосуванню саме положення статті 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV, відповідно до якого інвалідам війни III групи в 2005 році була передбачена виплата щорічної разової допомоги у розмірі 270 гривень. Саме в такому розмірі ОСОБА_1. її й отримав.

Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, але допущено порушення норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати прийняте судом апеляційної інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись статтями 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області на користьОСОБА_12054 гривні щорічної разової грошової допомоги за 2005 рік скасувати.

Відмовити ОСОБА_1в задоволенні позовних вимог про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області щорічної разової грошової допомоги за 2005 рік в сумі 2054 гривні.

В решті постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.