Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді Бутенка В.І.,

суддів: Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Горбатюка С.А.,

при секретарі: Мацюк Т.С.,

за участю представника відповідача Пєчковської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання неправомірними дій щодо відмови у видачі довідки про право здійснювати будь-які платежі без використання ідентифікаційного номера, -

В березні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого вказувала, що працюючи приватним нотаріусом в січні 2006 року вона звернулась до відповідача із заявою про видачу їй довідки форми №В3 з метою подачі її до органу внутрішніх справ для внесення до паспорту відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Однак їй було відмовлено з посиланням на те, що вона перебуває на обліку, як суб'єкт підприємницької діяльності, про що вона 20 лютого 2006 року отримала письмову відповідь.

Позивачка вважала, що такою відмовою порушено її право, передбачене Законом України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) у зв'язку з чим просила суд визнати неправомірною відмову Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, зобов'язати відповідача поставити її на облік як платника податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта, надавши їй довідку за формою №В3.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2006 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

В касаційній скарзі представник позивача - ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" передбачено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

На виконання вказаного положення Закону та згідно з Постановою ВР України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ (2503-12) "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтва про народження" спільним Наказом ДПА України та МВС України від 19.10.2004 року № 602/1226 (z1345-04) було затверджено Порядок унесення відмітки у паспорт громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів (надалі - Порядок), який визначає механізм та процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби.

Пунктами 4 і 5 цього Порядку визначено, що фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку форми ВЗ та паспорт громадянина України, а посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає цю довідку щодо повноти і правильності її заповнення та у відповідності пред'явленому паспорту і в разі відсутності невідповідностей вносить на 7-9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4.

При цьому положеннями вказаного Порядку не передбачено підстав, з яких фізичній особі може бути відмовлено у видачі такої довідки.

Згідно приписів ч. 2 ст. 1 та ст. 5 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" платник податків у рамках діючого законодавства вправі виконати конституційний обов'язок сплати податків і зборів без присвоєння ідентифікаційного номера, обравши альтернативну форму обліку платників податку. Законом не передбачено обмежень застосування згаданої норми Закону й щодо осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або є самозайнятими особами, якою в даному випадку є позивач.

Тому відмова податкової інспекції видати позивачці довідку форми В3 з мотивів порушення наказу ДПА України від 19.02.1998 року №80 (z0172-98) "Про затвердження інструкції про порядок обліку платників податків" не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1 та ст. 5 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів".

Наведених положень закону та підзаконних нормативних актів суди попередніх інстанцій не врахували і дійшли помилкового висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови у видачі позивачці довідки форми В3, а відтак постановлені рішення в цій частині не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню.

Разом з тим, суди правомірно відмовили в частині позову щодо зобов'язання відповідача поставити позивачку на облік як платника податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта, оскільки відповідно до п. 6.1. Порядку такі дії податковим органом вчиняються після надходження відривного корінця до форми N В3 від органу внутрішніх справ щодо внесення відмітки до паспорта громадянина.

Оскільки по справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2006 року в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання дій відповідача та зобов'язання його видати довідку форми В3 - скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва щодо відмови у наданні ОСОБА_2 довідки за формою №В3.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Оболонському районі м. Києва видати ОСОБА_2 довідку за формою №В3 для подачі її до органу внутрішніх справ.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.