Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Рибченко А.О,

Степашка О.І.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Горустович Д.Б.;

відповідача: Демчан А.В., Ващенко Р.М.;

розглянувши касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2005 р.

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2005р.

у справі №А-04/91-05

за позовом Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод"

до Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Казенне підприємство "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (далі по тексту – позивач, КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.02.2005 р. №0000122310/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 365197,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 183395,50 грн.; №000026231/0, яким визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 152272,50 грн., в т.ч. основного платежу 101479 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 50793,50 грн.; №0000282310/0 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 4438,32 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.04.2005 р. у справі №А-04/91-05 (суддя Григоров А.М.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р. (головуючий суддя – Філатов Ю.М., судді Івакіна В.О., Сіверін В.І.), позовні вимоги задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.02.2005р. №0000262310/0; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 18.02.2005 року №0000122310/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 365197,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 4438,32 грн., №0000282310/0 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 4438, 32 грн.

Балаклійська міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 19.04.2005 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р. у справі №А-04/91-05 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судом касаційної інстанції на підставі клопотання Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про заміну відповідача його правонаступником у зв'язку з реорганізацією установи, на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача – Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області її правонаступником – Державною податковою інспекцію у Зміївському районі Харківської області (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Зміївському районі Харківської області).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Зміївському районі Харківської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.02.2005 р. Балаклійською МДПІ у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №0000122310/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 366791,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 183395,50 грн.; 2) №000026231/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану у розмірі 152272,50 грн., в т.ч. основного платежу 101479 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 50793,50 грн.; 3) №0000282310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за порушення п. 2.8 та п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в розмірі 5174,07 грн., у т.ч. штрафні (фінансові) санкції – 5174,07 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято Балаклійською МДПІ у Харківській області на підставі акту "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Казенним підприємством "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" код за ЄДРПОУ 08326540 за період з 01.07.2003 р. по 30.09.2004 р." від 16.02.2005 р. №102/23-104/08326540 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення: 1) п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. 4.8 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено суму податкового кредиту у розмірі 466676 грн. по отриманим послугам по відстрочці платежу за товар, внаслідок чого, позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 366791 грн. та донараховано до сплати в бюджет податок на додану вартість в сумі 101479 грн.; 2) п. 2.8 та 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні перевищено ліміт готівки в касі на суму 2219,16 грн.

Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки щодо завищення суми податкового кредиту у розмірі 466676 грн. по отриманим послугам по відстрочці платежу за товар, що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору №28/9 від 29.09.2003 р., укладеним між КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" та ДП "Автопраця-ОЙЛ", останнє зобов'язується надати позивачу послугу по відстрочці платежу (товарний кредит) на строк до 60 днів від дати поставки, вартість якої виражається в відсотках, нарахованих на вартість фактично отриманих товарів.

Тобто, крім наданих товарів, ДП "Автопраця-ОЙЛ" надало послуги товарного кредиту 2,5% за 28 днів відстрочки платежу. На вказані послуги позивачу надано податкову накладну №15 від 30.10.2003 р. на суму 2800056,00 грн., сума ПДВ склала 466676,00 грн.

Поряд з цим, судами не наведено будь-яких аргументів на підтвердження висновку про обґрунтованість формування КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" валових витрат з урахуванням такої високої ціни послуг з товарного кредитування.

Віднесення платником податків до валових витрат тих, які не мають під собою економічного змісту, віднесення яких до валових не встановлено законом, є безпідставним.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" – валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, за змістом закону до валових витрат можна відносити лише ті, які закон визнає компенсацією вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено судом апеляційної інстанції позивач при придбанні товарів повністю розрахувався векселями, а отже здійснені позивачем операції є бартерними.

Особливості оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій встановлені пунктом 7.1. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 цього Закону закріплено правило, згідно з яким доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Положення даного підпункту слід розуміти так, що витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції. Проте, ціна не може бути вищою за звичайну ціну.

Враховуючи те, що умовами надання товарного кредиту була сплата 2,5% в день (912,5 % за рік), то такий розмір відсотків не можна визнати звичайною ціною послуги з товарного кредитування.

Згідно з підпунктом 1.20.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , якщо пунктом 1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За змістом підпункту 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (підпункт 1.20.2.)

Відповідно до підпункту 1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Таким чином, висновок судів про обґрунтованість віднесення платником податку до валових витрат вартості нарахованих послуг по продажу товарів на умовах товарного кредиту, зокрема і в частині, яка перевищувала звичайну ціну послуги комерційного кредитування, зроблено без урахування вимог Закону.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Замінити відповідача – Балаклійську міжрайонну державну податкову інспекцію у Харківській області її правонаступником – Державною податковою інспекцію у Зміївському районі Харківської області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2005 р. та ухвалу постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р. у справі №А-04/91-05 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р. у справі №А-04/91-05 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.