Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Солотвинської селищної ради, Білоцерківської сільської ради, ОСОБА_1 про скасування рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2007 року,

У лютому 2006 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3. звернулись до суду з адміністративним позовом до Солотвинської селищної ради, Білоцерківської сільської ради, ОСОБА_1 про скасування рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Солотвинською селищною радою 24 березня 1995 року винесено рішення про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_4. земельної ділянки площею 0,065 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Позивач вважає дане рішення незаконним та фіктивним, оскільки в дійсності, рішенням Солотвинської селищної ради від 24 березня 1995 року № 2 (24) "Про передачу земельних ділянок у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель" позивачці ОСОБА_3 передано у приватну власність цю земельну ділянку площею 0,065 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Рішенням виконкому Білоцерківської сільської ради №8 від 25 липня 1997 року мешканцям смт. Солотвино, в тому числі ОСОБА_1, надано земельні участки в урочищі "Обрежа". Позивачка стверджує, що зазначене рішення виконкому є теж незаконним, оскільки, зазначена ділянка, перед її наданням, не була вилучена Солотвинською селищною радою у попередніх власників. З огляду на зазначене, позивачка просила визнати незаконними та скасувати рішення Солотвинської селищної ради від 24 березня 1995 року №2 та рішення виконкому Білоцерківської сільської ради № 8 від 25 липня 1997 року.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2007 року, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про закриття провадження по справі.

Касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте з таким висновком погодитися не можна виходячи з наведеного.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір про право на землю, що в свою чергу виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2007 року в цій справі скасувати.

Провадження по справі закрити.

Роз'яснити позивачці право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.